Перейти до основного змісту
Останній житель села Зелений Гай на Житомирщині: «Просто не знаходжу собі місця десь там у місті»

Останній житель села Зелений Гай на Житомирщині: «Просто не знаходжу собі місця десь там у місті»

Суспільне Житомир у межах проєкту «Забуті» продовжує розповідати про села на Житомирщині, які поступово вимирають та зникають. У першій серії другого сезону «Забутих» покажемо історію Анатолія Возненка — останнього жителя села Зелений Гай, що у Малинській громаді. Анатолію — 61 рік, він є ветераном російсько-української війни. Після поранення чоловік повернувся до рідного села, де, за його словами, віднайшов свій внутрішній спокій.

Село Зелений Гай — це місце, де Анатолій народився та провів своє дитинство. За даними Житомирського обласного архіву, до 5 серпня 1960 року село мало назву Гойч та було хутором у складі Недашківської сільської ради. Станом на 3 листопада 1943 року тут проживали 16 сімей.

«Це був хутір, сюди звозили заможних людей, виселяли їх. Мого прадіда також сюди привезли. А потім тут просто жили люди, які працювали в колгоспі, в сільгосптехніці. Скрізь працювали. Дуже багато людей було, скрізь були хати. Хат зо 20 були. Якщо у кожній хаті по 2 людини, то вже багато людей», — говорить Анатолій Возненко.

Останній житель села Зелений Гай на Житомирщині: «Просто не знаходжу собі місця десь там у місті»
Анатолій Возненко — останній житель села Зелений Гай. Малинська громада, Житомирщина, 20 березня 2026 року. Суспільне Житомир
Останній житель села Зелений Гай на Житомирщині: «Просто не знаходжу собі місця десь там у місті»
Так виглядають зараз покинуті хати у селі Зелений Гай. Малинська громада, Житомирщина. Суспільне Житомир

З кінця 90-х та початку 2000-х років село почало знелюднюватися. Частина людей виїхали через брак робочих місць та перспектив, ще частина — померли. Залишилися переважно старші люди, які не мали бажання переїжджати до рідних або ж їм не було до кого переїжджати.

Останній житель села Зелений Гай на Житомирщині: «Просто не знаходжу собі місця десь там у місті»
Покинута вулиця у селі Зелений Гай. Малинська громада, Житомирщина, 20 березня 2026 року. Суспільне Житомир
Останній житель села Зелений Гай на Житомирщині: «Просто не знаходжу собі місця десь там у місті»
Село Зелений Гай, Малинська громада, Житомирщина, 20 березня 2026 року. Суспільне Житомир

У 2015-му році Анатолія Возненка мобілізували — чоловік воював на Донеччині. З початком повномасштабної війни Анатолій знову повернувся до війська.

«Перший раз я йшов у четверту хвилю мобілізації. Морська піхота. 2015 рік — Маріуполь, Зміїний острів, Широкіно, Сопіно — усі ці населені пункти. У 24 лютого 2022-го року мене вранці забрали прямо з роботи. О шостій вечора я вже був у Новограді-Волинському (нині Звягель — ред.), а на другий день вже був у Бахмуті. З Бахмута — на Соледар, звідти відступили знову до Бахмута. І 3-го числа (березня — ред.) вже у Горлівці. Поки не вийшли. 118 днів. Без сухарів, без нічого. Поки не потрапив в госпіталь. Тому тепер, після 2015 року, я просто не знаходжу собі місця там десь, в тому місті. Воно мене все бісить, крутить. А тут мені спокійно», — розповідає Анатолій.

Станом на 2026 рік у Зеленому Гаю залишилися 11 будинків, в одному з яких і проживає Анатолій — єдиний житель цього села. Інфраструктури тут немає. Найближчі магазин, школа та фельдшерський пункт розташовані у сусідніх Недашках — за понад 3 з половиною кілометри. Лікарня — у Малині за 29 кілометрів.

Останній житель села Зелений Гай на Житомирщині: «Просто не знаходжу собі місця десь там у місті»
Покинута будівля у селі Зелений Гай. Малинська громада, Житомирщина, 20 березня 2026 року. Суспільне Житомир

Водночас повз село щодня курсують автобуси за маршрутами Житомир — Базар та Київ — Овруч. Попри поступовий занепад села, Анатолій продовжує доглядати за господарством.

«У мене є кіт. Обробляю город для себе, щоб була городина. Є сад, є бджоли. Коли я прийшов з війни і після госпіталя повернувся додому, товариш подарував мені вулики, щоб я міг чимось займатися, аби дурне в голову не лізло. Садимо картоплю, грядки. Засіваємо озимину. Там жито, там пшениця, помідори, огірки, цибуля — щоб усе своє було», — говорить чоловік.

Останній житель села Зелений Гай на Житомирщині: «Просто не знаходжу собі місця десь там у місті»
Анатолій Возненко біля вулика. Село Зелений Гай, Малинська громада, Житомирщина, 20 березня 2026 року. Суспільне Житомир
Останній житель села Зелений Гай на Житомирщині: «Просто не знаходжу собі місця десь там у місті»
Кіт Анатолія Возненка. Село Зелений Гай. Малинська громада, Житомирщина, 20 березня 2026 року. Суспільне Житомир

За словами Анатолія, раніше один із місцевих жителів планував відродити Зелений Гай та створити тут музей під відкритим небом, але не встиг реалізувати свої плани.

«Мій далекий родич Іван Михайлович збирався відродити село і зробити музей під відкритим небом. Скупив хати — тут 7 будинків його. Це були його плани, але він помер, тому нічого не зробилося і зараз воно все занепадає. Ніхто нічого не робить. У такому стані село, звісно, ні ви не пожалієте, ні я. Села немає, і ніхто його не відродить», — каже Анатолій.

Останній житель села Зелений Гай на Житомирщині: «Просто не знаходжу собі місця десь там у місті»
Сад Анатолія Возненка. Село Зелений Гай, Малинська громада, Житомирщина, 20 березня 2026 року. Суспільне Житомир

Наступний епізод проєкту «Забуті» вийде за тиждень на платформах Суспільне Житомир. У новому випуску розповімо про сім'ю Барановських, які живуть у селі Гошів Коростенського району.

Нові епізоди виходитимуть щосереди, з 2 вересня на YouTube Суспільне Житомир.

Нагадаємо, що проєкт «Забуті» стартував у 2025 році. Чотири епізоди розповідають про останніх жителів сіл Цвітянка Буда-Голубієвичі Ясопіль та Броницька Гута

Проєкт «Забуті» команд «Суспільне Житомир», «Суспільне Одеса» та «Суспільне Дніпро» здобув нагороду «Суспільний код» як кращий регіональний проєкт у 2025 році.

Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:

Telegram | Instagram | Viber | Facebook YouTube WhatsApp TikTok

Топ дня
Вибір редакції
На початок