26-річна Єлизавета Балашова з Бахмута понад вісім місяців працює неврологинею та лікаркою фізичної та реабілітаційної медицини у Рівненському госпіталі. Жінка розповіла Суспільному, що завжди мріяла працювати у реабілітаційному центрі рідного міста, однак через постійні обстріли їй разом із родиною довелося покинути Донеччину. Наразі Єлизавета веде до десяти пацієнтів у центрі лікування та реабілітації наслідків нейротравми.
Єлизавета Балашова навчалась у Донецькому національному медичному університеті. Після початку повномасштабної війни вона переїхала на Рівненщину, де і закінчила інтернатуру. З лютого 2023 року жінка працює неврологинею та лікаркою фізичної та реабілітаційної медицини в обласному госпіталі ветеранів війни.
"З початкових класів я мріяла бути лікарем. У мене був шок, тому що я з таким не стикалася, я працювала суто з неврологічними пацієнтами. А це — центр спінальної травми й емоційно було важко дивитися на хлопців у такому стані, що вони на колісному кріслі. А потім я якось затягнулась, побачила, як працює команда", — розповіла лікарка-неврологиня.
Через повномасштабну війну університет, у якому навчалась Єлизавета, вдруге релокувався, розповіла лікарка-неврологиня:
"Закінчила спочатку медичний коледж у себе в місті, а потім вирішила йти далі. Навчалась у Краматорську, а потім, коли розпочалась повномасштабна війна, університет переїхав до Кропивницького. Я змінила місце проживання, тому інтернатуру вже пройшла у Рівному, в обласній лікарні. У мене була лише одна ціль — закінчити університет і здійснити свою мрію — стати лікарем. Попри перешкоди, попри війну я рухалась далі, хоча було важко".
Зараз Єлизавета Балашова веде до десяти пацієнтів з черепно-мозковими та спинномозковими травмами, ампутаціями рук чи ніг. Медикиня каже, що у роботі допомагає колектив.
Лікарка-неврологиня щоденно відстежує стан бійця Павла Мачарадзе, який проходить лікування та реабілітацію після втрати ноги.
"Дуже добра, дуже хороша лікарка. Тут така атмосфера, що дозволяє трішки морально не падати духом", — каже військовослужбовець ЗСУ.
Попри складне навчання, втрату дому та кілька переїздів, Єлизавета каже — не шкодує, що залишилась в Україні та працевлаштувалась за фахом:
"Втративши вдома все, я тут здобула абсолютно все, про що я мріяла. Я тут здобула свою другу родину, я здобула команду, здобула ту посаду, про яку я мріяла. Я дуже хотіла працювати у реабілітаційному центрі ще вдома, він у нас там збудувався. Думала, закінчу і піду туди, але я тут і я задоволена".
Суспільне Рівне у Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
