Діані Марковій 85 років, і всі ці роки, як каже жінка, вона — найвідданіша слухачка радіо, бо слухає його цілодобово. Жінка народилася в Одесі, її батько був радійником, тому в помешканні сім'ї всі розмови були про радіо та зв'язок. Останній спогад жінки про батька — радіограма під час Другої Світової війни. У дитинстві Діана Георгіївна часто хворіла, а її мати більшість часу була на роботі. Відтак своїм найкращим другом та вихователем вона називає саме радіоприймач.
Змалечку Діана Маркова слухає радіо цілодобово: під нього засинає та прокидається:
"Сьогодні я слухала увертюру до опери Лисенка Тарас Бульба вночі. Слухала "Амбасадори", слухала ще декількох. Потім я засинала, і я не вимикаю його. Я слухала все, що передавали. Я знала по голосах всіх дикторів. Слухала всі спектаклі, які транслювали, це і оперні, і драматичні. Знайома була з усіма творами класичної літератури. І української теж, теж давали. Але там був відтінок такий, тоді я це не розуміла, думала, що так, по-доброму, якось критикують".
Їй настільки подобались радіопрограми, що Діана Георгіївна має блокноти зі 190 записами програм.
"Це період десь сьомий клас, восьмий. Навіть не старша школа. Оце настільки мені все подобалося. Радіо для мене було все. Всі знання, які я отримала, і не тільки з літератури, не тільки музичної, не тільки наукової. Всім, що я знаю, я зобов'язана радіо", — поділилася Діана Маркова.
В її квартирі є кілька радіоприймачів. Вони, розповіла жінка, налаштовані не на одну частоту:
"Це все старе барахло, грубо кажучи, але воно для мене найкраще. Це мені так його подарували, бо він нікому вже не потрібен. Але мені він дуже до вподоби. Мені подарували його понад 20 років тому. Я його тричі вже роняла на землю. І все одно він найкращий, такий старенький".
У її "друзів", каже Діана Георгіївна, є один недолік — надто швидко сідають батарейки, які постійно потрібно поновлювати. Окрім радіоприймачів, розповідає жінка, вона слухає радіо і на своєму телефоні:
"Оце мій дуже такий крутий смартфон, який називається "Бабушка". І оце я його слухаю теж. Оце я слухаю: "Суспільне новини на Українському радіо".
Навіть під час тривоги жінка не покидає квартиру. Укривається, як радять, між двома опорними стінами у тамбурі помешкання:
"Це мене не врятує, але так моральне задовольняє. Я беру 91,4, той маленький, який я кажу, якому "100 років в обід" було. І він мене рятує".
Слухачка, за її словами, завдячує власній освіті Українському радіо. Щороку Діана Маркова пише "Радіодиктант Національної єдності" ще з першої трансляції:
"Дуже велика робота була проведена радіо самим до початку першого диктанту. Вони його так представили, що всі чекали, чекали з нетерпінням цього свята Нестора Літописця, 9 листопада. Мені дуже подобалося. Я писала кожного разу, іноді навіть посилала".
Любов до радіо, поділилася жінка, у неї від батька, адже він працював на Одеському обласному радіо, ще коли воно було на вулиці Жуковського (нині — вулиця Святослава Караванського). Діана Георгіївна запевнила, що її батько був відданий професії та радіо:
"Він міг покинути родину і мчатися на вулицю Жуковського: "Треба хлопцям допомогти, бо якісь негаразди у трансляції йдуть". Це для нього було, як ніж в серці, що називається. Він хотів тільки, щоб все працювало, як годинник".
Якось, поділилася спогадами жінка, її батьку запропонували вести трансляцію на технічному рівні з квартири секретаря міськкому партії Вагнера у передноворічну ніч, хоча Георгій Марков і був під наглядом НКВС.
У 1941 році сім’ю застала війна. Після роботи, розповіла Діана Георгіївна, батько не йшов додому: з усіма, хто був такого ж віку, як він, збиралися та скидали німецькі фугаски, аби не допустити пожеж.
"16 жовтня останній корабель відійшов від одеських берегів до Севастополя. Мій татусь підтримував зв'язок між ставкою головнокомандувача. І остання його радіограма була така: "Бачу німців, знищую радіоапаратуру, помстіться за розбитий Севастополь". І все", — поділилася спогадами жінка.
Більше свого батька Діана не бачила, проте згадує, що Георгій слухав "Голос Америки" та Троцького. Безумовно, ділиться жінка, вони слухали музику:
"Це все слухала і я. Особливо такі передачі на політичні теми мені дуже добре запам'яталися, починаючи з материнської утроби".
В архівах родинних збереглося фото дворічної дівчинки, яка стоїть з навушниками біля вух. І говорить слова, що написані рукою її батька на звороті фото: "Це говорить Діана Маркова. Увага, говорить Одеса".
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
