Згідно з законом "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізації топонімії" в Одесі перейменували ряд топонімів. Розпорядженнями голови ОВА Олега Кіпера від 26 липня 2024 року на карту Одещини та обласного центру відповідно нанесли 347 та 85 нових назв вулиць, скверів та провулків. Чим керувались під час вибору цих назв — у матеріалі Суспільного.
Частину пропозицій з перейменування надали громадські організації та жителі, іншу — напрацювала робоча група. До її складу увійшли представники Інституту національної пам’яті, закладів культури та науковці. Чим керувались під час вибору назв у коментарі Суспільному пояснив член робочої групи при ОВА, доктор історичних наук Олександр Музичко:
"Реалізовуємо ми два закони — закон про декомунізацію і деколонізацію. Справа у тому, що Україна була захоплена Російською імперією, окупантом. Ці два закони носять деокупаційний характер. Ми ліквідовуємо всі назви, прямо або дотично пов'язані з окупантськими сенсами".
Деяким вулицям повернуть історичні назви. Наприклад, Думська площа стане Біржевою. Так її назвали на честь будівлі Старої одеської біржі — пам’ятки архітектури національного значення, в якій розміщується нинішня мерія. Вулиці Пушкінській повернуть назву Італійська, провулок Чайковського стане Театральним, а Гагарінське плато — Аркадійським.
Найбільше обурення серед містян викликало перейменування вулиць історичного ареалу міста: Князівської на честь Олексія Маркевича, Буніна — на честь Ніни Строкатої, Дворянської — на честь Всеволода Змієнка. Робочій групі з перейменування закидають, що назви цих вулиць нібито не містили радянських сенсів, а нові імена мають до міста сумнівний стосунок.
Вулиця Дворянська має пряму прив'язку до російської епохи, зазначив доктор історичних наук Олександр Музичко. Через це її вирішили перейменувати та назвати на честь українського діяча.
"В Україні є слова "шляхетний" і "шляхта". Дворянство — російськоімперське слово. Так, там були назви, які більше пов’язані з комуністичними посіпаками. Йшли деякі дискусії, але ми все ж таки вирішили, що закон має свій певний дух і букву. В центрі має бути український діяч, а не загальна, розмита назва".
Вулицю Дворянську перейменовували щонайменше шість разів. Як з'явилася назва і чому її стільки разів змінювали розповідає гід Дмитро Жданов:
"На розі Дворянської та Коблевської був будинок Томаса Кобле, військового коменданта Одеси. Він же був ватажком дворянства. Тож одна вулиця отримала назву Коблевська, а інша частина — Дворянська. Але після того, як побудували Лютеранську церкву, цю вулицю почали називати Лютеранська або німецька. Одна вулиця мала декілька назв, бо офіційних назв тоді ще не було".
Назви Лютеранська та Німецька не прижилися, додав чоловік. Люди продовжували називати цю вулицю Дворянською. У 1902 році її перейменували на честь випускника Одеського університету, імперського прем'єр-міністра Вітте. А у 1909 році вулиця отримала назву Петра Великого. Але на цьому її перейменування не закінчились.
"Свого часу одеська влада характеризувалась двома словами — це лизоблюдство і підлабузництво. В 1923 році вулицю знов перейменували і вона отримала назву Комінтерна. Але в 1941 році під час румунської окупації їй повернули стару назву — Петра Великого. А у 1995 році вона знову стала Дворянська", — прокоментував Жданов.
Нові назви отримали центральні вулиці Одеси, зауважив доктор історичних наук Олександр Музичко. Для перейменування використали імена українських захисників, які віддали життя за Україну у російсько-українській війні, українців, які відстоювали незалежність у різні періоди історії, були відомими науковцями, митцями, освітянами.
Історик наголосив, що головним представником українського національного руху був генерал-хорунжий Всеволод Змієнко. Він мав до Одеси безпосереднє відношення. Уродженець Молдаванки надалі жив на Французькому бульварі, в нинішньому провулку Каркашадзе.
"Він був дуже інтелігентною людиною, патріотичною. Його батько і мати були на той момент вчителі. Всеволод Змієнко спочатку отримав освіту суто світську початкову, але потім вступив у військовий навчальний заклад. В Одесі він навчався у військовій юнкерській школі, це ріг Французького та Італійського бульвару".
Чоловік додав, що саме на адресу Французький Бульвар, 4 Всеволод Змієнко переїхав бувши одруженим на дочці генерала. Зараз від тієї будівлі майже нічого не залишилось, а про ті часи в провулку нагадує лише старий паркан.
"Тут все перебудовано і цього будинку немає, але він жив тут до 1919 року. Це останній рік його перебування в Одесі. Більше він до міста не повернувся, тому що далі поїхав в еміграцію", — резюмував історик.
Похований Всеволод Змієнко у Варшаві, на Православному цвинтарі. Проте пам'ять про військового, який боровся за українську незалежність, відтепер увічнена на одній із центральних вулиць Одеси.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області.
