Український інститут національної пам’яті 7 жовтня оприлюднив рішення щодо низки діячів російської імперії, чиї імена залишаються в українській топоніміці та у вигляді пам’ятників і пам’ятних знаків. Серед них постаті, пов’язані з історією Одеси.
Частина з них, за висновками експертів, є символами імперської політики, інші становлять винятки. Одним із дискусійних прикладів став пам’ятник Михайлу Воронцову. На "Українському радіо. Одеса" зважували позиції "за" та "проти".
Що каже закон про імперську символіку
Інститут національної пам’яті діяв у межах Закону України "Про засади державної політики національної пам’яті українського народу".
Відповідно до цього закону, символікою російської імперської політики є об’єкти — пам’ятники, вулиці чи назви, — встановлені на честь осіб, які обіймали керівні посади в органах влади, управління або збройних формуваннях Російської імперії; чиї дії були спрямовані на глорифікацію імперської політики.
Винятки становлять ті, чия діяльність сприяла розвитку політичних, економічних або культурних прав українського народу чи української державності.
Позиція УІНП: демонтаж передбачено законом
Серед відомих для одеситів діячів російської імперії, щодо яких ухвалено рішення про демонтаж пам’ятників або перейменування вулиць, — Олександр Пушкін, Михайло Глінка, Олександр Грибоєдов, а також військові діячі Михайло Воронцов та Іван Сабанєєв.
Отже, бюсти Пушкіна, Глінки та Грибоєдова на фасаді Одеського оперного театру мають бути вилучені з публічного простору.
Хто належить до винятків
Серед винятків, визначених Українським інститутом національної пам’яті, — письменник Микола Гоголь, художник Михайло Врубель, науковці Ілля Мечников та Костянтин Ушинський, а також розбудовники Одеси Осип Дерібас, Дюк де Рішельє, Ланжерон і Григорій Маразлі.
Їхня діяльність, як наголошують в Інституті, не глорифікувала імперську політику, а навпаки — сприяла розвитку економіки, науки та культури українського народу.
Постать Воронцова: "за" і "проти"
Чому розбудовник Одеси Михайло Воронцов не опинився в переліку винятків, розповів експерт з деколонізації Українського інституту національної пам’яті Богдан Короленко.
"Це відомий державний, військовий діяч російської імперії, генерал-фельдмаршал, тобто особа, яка обіймала посаду в збройному формуванні, брала участь у реалізації російської імперської політики. Що стосується пам’ятника, наскільки мені відомо, наказом Міністерства культури та стратегічних комунікацій пам’ятник вилучений з державного реєстру (постановою Кабміну від 10.11.2023 – ред.). Тобто орган місцевого самоврядування має реалізувати закон у частині демонтажу цього пам’ятника. Якщо є вулиця Воронцова, вона також має бути перейменована", — зазначив Короленко.
Щодо архітектурного комплексу, який у місті відомий як "палац Воронцова", експерт уточнив:
"Палацу Воронцова як такого немає. У паспорті пам’ятки, відповідно до змін, внесених Міністерством культури та стратегічних комунікацій, зазначено просто "палац".
Імперська символіка як інструмент культурного домінування
Короленко наголошує, що самі пам’ятники і назви вулиць — це не лише питання історії, а й інструмент культурного впливу, який десятиліттями формував уявлення про "вищість" однієї культури над іншими.
"Така була політика і російської імперії, і радянської влади — нав’язування вищості російської культури і, відповідно, російських культурних діячів над іншими: над українцями, над греками, над євреями й іншими етнічними групами, які складали і зараз складають український народ", — зазначив він.
Позиція історика Тараса Гончарука: Воронцов — будівничий Одеси
Іншої думки щодо постаті Воронцова дотримується історик Тарас Гончарук, учасник робочої групи з питань деколонізації при Одеській обласній військовій адміністрації.
"Воронцов зробив для півдня України не менше, а можливо, навіть більше, ніж Рішельє чи Дерібас. Саме він «вибивав» у Петербурзі дозвіл і фінансування на будівництво Приморського бульвару, старої Біржі, Бульварних або Гігантських сходів, інших будинків. … його постійно звинувачували, що він надто захищає інтереси краю", — каже історик.
За словами Гончарука, Воронцов сприяв розвитку торгівлі, будівництву залізниці, заснував порт у Бердянську, започаткував розробку вугільних родовищ на Донбасі, чимало зробив для Кримського півострова та Катеринослава, теперішнього Дніпра, підтримував видання перших українських книжок у Миколаєві й Одесі та був президентом Товариства історії та старожитностей, яке зокрема досліджувало історію Запорозького козацтва.
Торік робоча група рекомендувала оновити табличку на пам’ятнику, прибравши титул "світлішого князя" і залишивши напис "будівничому Одеси Михайлу Воронцову".
Оскільки пам’ятник Воронцову вже вилучено з державного реєстру нерухомих пам’яток, подальше рішення про демонтаж або збереження з оновленою табличкою має ухвалити Одеська міська рада.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
