Ветеран Михайло Зімін долучився до лав Збройних Сил країни у 63 роки. Спочатку його не хотіли брати через вік, а через рік звільнили за наказом, тому що йому виповнилося 65.
Після служби та реабілітації Михайло знайшов себе в адаптивному спорті й тепер допомагає ветеранам повертатися до активного життя. Серед його планів — зробити Одесу столицею піклболуПіклбол — ракетковий вид спорту, що поєднує в собі елементи великого тенісу, бадмінтону та настільного тенісу. в Україні. Своєю історією чоловік поділився із Суспільним.
«Я не зміг би сидіти у телевізорі та спостерігати за цими подіями»
Михайло Зімін вирішив долучитися до війська з перших днів повномасшабної війни. Він поділився, що це рішення прийняв одразу після того, як почув перші вибухи. Тоді він прийшов у військкомат, проте там йому намагалися відмовити у мобілізації.
«Я не зміг би сидіти у телевізорі та спостерігати за цими подіями. Тому я не міг залишатися і пішов у військкомат. На прохідній мене намагалися не пустити. Через вік не хотіли брати до війська. Казали, що до 60 років можна, а після 60 — ні. Казали: "Ідіть кудись до інших підрозділів, до ЗСУ не можна"», — поділився він.
За словами Михайла, йому пропонували долучитися до територіальної оборони, проте йому хотілося служити на фронті. Згодом його кандидатуру погодили й дозволили вступити до однієї з бригад. За словами ветерана, родина важко сприйняла новину про його мобілізацію.
«Особливо дружина дуже важко це сприйняла. Не розуміла мене трішки. Хоча потім усе (розуміння, – ред.) прийшло. Ми з нею порозумілися», — розповів ветеран.
«Було суцільне пекло»
Михайло став командиром взводу, у якому служили 30 військовослужбовців. За його словами, наймолодшим бійцям було близько 20 років, були також військові віком 40-45 років та майже 60. Сам Михайло був найстаршим.
Підрозділ сформували в Одесі, після чого його направили на Південний Буг у район Первомайська. Згодом військові перемістилися до Інгульця, а влітку 2022 року почали просуватися в бік Херсонської області.
Михайло згадав, що перші бої відбулися під час переходу через Інгулець у районі Андріївки. Підрозділ потрапив під авіаційні та артилерійські удари. Ці дні та перші бої ветеран вважає найважчими.
«Коли ми переходили річкою, рухалися у бік ворога, відтісняли його. (Російська, — ред.) атака і з повітря, і з літаків були некеровані ракети, і з гелікоптерів, і артпідготовка. Було суцільне пекло, дуже було складно. Сховатись було неможливо, бетонних підвалів там немає, все прострілювалось», — розповів Михайло.
Під час боїв Михайло відповідав за дії всього взводу. Каже, що в такі моменти головним було виконати бойове завдання та стежити за військовими, а переживання приходили вже після завершення активних дій.
«Кожен обирає свою гру без напруження»
У 2023 році Михайла демобілізували через досягнення 60-річного віку. Він хотів продовжити службу та намагався укласти контракт, однак через вікові обмеження цього зробити не вдалося.
Після демобілізації Михайло почав шукати заняття, яке допомогло б йому залишатися активним. Наприкінці 2023 року, перебуваючи на реабілітації в Іспанії, він вперше спробував заняття з піклболу. Цей ракетковий вид спорту поєднує елементи тенісу, бадмінтону та настільного тенісу.
За словами чоловіка, захопився настільки, що вирішив продовжити заняття і в Одесі, до яких тепер долучає й інших військовослужбовців та ветеранів. На його думку, саме піклбол є найбільш адаптивним спортом.
«Я вважаю, що цей вид спорту є найбільш адаптивним, в порівнянні з іншими. Тому що, що стосується хлопців з ампутаціями та на кріслах колісних: дві людини на одному боці сітки, дві людини — на іншому. Це безпечно, немає зіткнень. Дуже довільна гра. Залежно від фізичних здібностей та фізіологічних обмежень, кожен обирає свою гру без напруження», — уточнив він.
«Найголовніше — знайти себе у суспільстві»
Зараз Михайло співпрацює з Всеукраїнською федерацією піклболу та розвиває напрям адаптивного ветеранського спорту. До занять також можуть долучатися всі, хто забажає.
У 2026 році він разом зі збірною України взяв участь в English Open у Бірмінгемі. За словами ветерана, у змаганнях брали участь близько 2300 спортсменів із 60 країн. Українські спортсмени з протезами здобули перше та третє місця у своїй категорії.
«Тут справа не в тому, що якісь супер досягнення. Найголовніше — знайти себе у суспільстві. Щоб показати, що ти такий самий, як усі. Ти можеш. На змаганнях приходять глядачі, приходять дружини, діти. Це очі у побратимів палають. Емоції, сплески емоцій. Все це настільки цікаво, настільки життєрадісно. Тому вдихає життя у побратимів», — поділився чоловік.
«Одеса таки буде столицею піклболу в Україні»
Тепер Михайло планує розширювати можливості для занять піклболом в Одесі. Зокрема, у залі, де тренуються спортсмени, планують встановити чотири крісла колісні, щоб одночасно могли грати дві команди спортсменів з ампутаціями.
Також команда шукає нові майданчики та хоче залучати до занять різні категорії людей. Серед довгострокових планів Михайла — зробити Одесу столицею піклболу в Україні.
«Піклбол — це вид спорту, що динамічно розвивається в Сполучених Штатах, Індії, Китаї. Ми також хочемо, щоб і в Україні він розвивався. Власне, налаштовані по-бойовому. Всі вже знають, що Одеса — це бренд, а піклбол — це тренд і що Одеса таки буде столицею піклболу в Україні. Ми це зробимо спільними зусиллями», — додав Зімін.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області
