69-річний Якоб Кептка з Канади вдруге вирушив у велоподорож Україною. Він має ампутацію ноги вище коліна і планує подолати близько 2100 кілометрів, щоб зустрічатися з українськими ветеранами після ампутацій та говорити з ними про відновлення і життя після травми.
Своєю історією Якоб поділився із Суспільним.
24 серпня, у День Незалежності України, у Львові стартувала друга експедиція «Гонка Надії» (Hope Raising Expedition). Її учасники мали подолати близько 2100 кілометрів і завершити маршрут у Києві. Дорога пролягає через Івано-Франківськ, Тернопіль, Вінницю, Умань, Одесу, Кривий Ріг, Дніпро, Кременчук, Черкаси та Бучу.
Для Якоба Кептки ця поїздка — можливість зустрітися з українськими ветеранами, які проходять реабілітацію після поранень. Ідея експедиції виникла після його зустрічі з молодим чоловіком з ампутацією у Львові.
«Я побачив хлопця, який не знав, що чекає на нього»
Якоб народився і виріс у Канаді, має польське коріння. Він служив у Корпусі морської піхоти США, а також у резерві канадської армії.
Під час військових навчань Якоб травмував ногу, після чого його звільнили зі служби за станом здоров'я. Ногу йому ампутували через 34 роки після травми.
Нині Якоб живе з ампутацією вище коліна. Він займається паравелоспортомПаравелоспорт — це адаптивний вид велоспорту для людей з інвалідністю, який входить до програми літніх Паралімпійських ігор. Ним займаються спортсмени з порушеннями опорно-рухового апарату, органів зору, ДЦП та іншими ампутаціями чи травмами., скелелазінням і льодолазінням. Уперше до України чоловік приїхав у 2022 році як волонтер гуманітарної організації. Разом із сином допомагав будувати медичну клініку в одному із сіл Львівщини неподалік Яворова.
Під час прогулянки Львовом він зустрів молодого чоловіка з ампутацією вище коліна.
«Я йшов вулицею у шортах. На мені був мій біонічнийБіонічний протез коліна — це високотехнологічний електронний штучний суглоб, який керується мікропроцесорами та датчиками та дозволяє людині виконувати природні рухи під час ходьби. протез коліна. І я побачив молодого чоловіка — для мене він був ще хлопцем, можливо, 19 чи 20 років. Він також мав ампутацію вище коліна», — згадує Якоб.
Молодий чоловік пересувався на милицях, поруч із ним були батьки. За словами Якоба, родина зупинилася, коли побачила його на протезі.
«Я добре ходжу. Я багато працював над тим, щоб добре ходити на протезі. І коли я проходив повз, він та його батьки буквально зупинилися і дивилися на мене. Він не знав, яке життя на нього чекає. І його батьки теж не знали, як із цим упоратися», —каже чоловік.
Тоді Якоб не заговорив із ними:
«Я просто пройшов повз. А тієї ночі в готелі не міг заснути. Я відчував сором і провину за те, що не заговорив із ним».
За його словами, після цієї зустрічі він вирішив повернутися до України та спілкуватися з людьми, які пережили ампутації.
1200 кілометрів і 17 медзакладів
У 2024 році Якоб здійснив першу експедицію — з Кракова до Києва. За чотири тижні він подолав понад 1200 кілометрів та відвідав 17 госпіталів і медичних центрів, де зустрічався з українцями після тяжких травм.
У різних містах до нього приєднувалися інші велосипедисти.
«Я вирішив поділитися своєю історією з тими, хто, можливо, втратив надію або перебував у відчаї. Життя після травми не закінчується», — пояснив Якоб.
Сам він переніс численні операції, зокрема шість повних замін колінного суглоба протягом 12 років. За його словами, загалом близько двох років провів у лікарнях:
«Якість мого життя ставала дедалі гіршою. Неможливо перенести стільки операцій і залишитися тією самою людиною, якою ти був у 24 роки».
З ветеранами Якоб також говорить про алкогольну залежність та відновлення. За його словами, він не вживає алкоголю 24 роки.
«Я розповідаю їм усе це в надії, що моя історія стане для них каталізатором — допоможе почати жити повноцінним і змістовним життям, яким би не був їхній подальший шлях», — додав Якоб.
«Ампутація — це не моя особистість»
Одна з тез, якими Якоб ділиться з ветеранами, — травма не має визначати людину.
«Мені подобається вислів: я людина, яка живе з ампутацією. Наголос на тому, що я все ще людина», — каже він.
За його словами, через видиму інвалідність оточення інколи сприймає її як головну характеристику людини.
«Коли ампутація, параліч або важкі опіки дуже помітні, люди автоматично думають, що це і є наша особистість. Але це не так. Я все ще Якоб. Я просто мав навчитися жити з ампутацією», — сказав чоловік.
Він також наголосив, що його власний досвід відновлення не має бути зразком для інших:
«Я кажу чоловікам і жінкам, яких зустрічаю: не порівнюйте свою історію з моєю. Знайдіть у моїй історії щось, із чим ви можете себе ототожнити. І тримайтеся за це».
Для Якоба таким орієнтиром став велосипед. Під час реабілітації після ампутації лікарі запитали його, чого він найбільше хоче досягти.
«Я сказав: знову їздити на велосипеді. Я не знав, як це зробити, але саме це тримало мене», — прокоментував Якоб.
Він закликає ветеранів шукати власну мету під час відновлення:
«Велосипед — мій шлях. Але у вас є власний шлях. Ви відповідаєте за власну реабілітацію. Я можу показати вам свою дорогу, але ви повинні прокласти свою».
Маршрут через регіони, які атакує РФ
Цьогорічний маршрут експедиції проходить, зокрема, через регіони, які зазнають російських атак. Через безпекові обмеження початковий маршрут змінили. Зокрема, команда відмовилася від поїздки до Миколаєва. Натомість планує проїхати через Кривий Ріг та Дніпро.
Якоб каже, що усвідомлює ризики, однак хоче відвідувати медзаклади в різних регіонах України.
«Люди все ще живуть там. Там є лікарні, де перебувають ветерани. І якщо я несу їм це повідомлення про надію, я повинен показати, що готовий піти на будь-які відстані, щоб його донести», — наголосив Якоб.
За його словами, загроза російських атак не має визначати, з ким він може зустрітися:
«Я не дозволю російським ракетам і дронам зупинити мене».
Ще одна мета експедиції, за словами Якоба, — показати українцям, що за кордоном продовжують підтримувати Україну.
«Я хочу показати всім українцям, що у світі досі є люди, які підтримують вас і переживають за вас. Що людина з ампутацією готова їхати в небезпечні райони, щоб зустрітися з вашими ветеранами», — додав чоловік.
«Як я можу бути свідком, якщо залишуся у Львові?»
Якоб пояснює свою поїздку також бажанням побачити наслідки війни в різних регіонах України.
«Як я можу бути свідком того, що відбувається тут, якщо залишуся у Львові, де відносно безпечно? Я не можу бути свідком. Я повинен їхати туди, де ситуація складна, і бути готовим ризикувати», — каже Якоб.
На його думку, війна Росії проти України має значення не лише для українців:
«Українці зараз проливають кров за поляків. Українці проливають кров за нас, канадців. Українці проливають кров за демократію і свободу».
Якоб розповів, що під час поїздок Україною найбільше його вражає ставлення людей, яких він зустрічає. За його словами, під час експедиції його тепло приймали у різних містах.
«Немає жодного українського міста, в яке я приїхав би, жодного українського готелю чи будинку, куди я зайшов би і де мене не зустріли з любов'ю. Мені дають дуже багато їжі. Я дивуюся, що досі не набрав вагу під час цієї поїздки», — жартує Якоб.
2100 кілометрів однією ногою
Під час їзди Якоб не використовує протез. Він крутить педалі однією ногою, а для велосипеда використовує спеціальне кріплення.
За його словами, щоб навчитися так їздити, знадобилося близько трьох років тренувань. За цей час він проїхав приблизно 30 тисяч кілометрів.
Нині, у 69 років, Якоб вдруге долає Україну велосипедом. Цього разу команда планує проїхати близько 2100 кілометрів і завершити експедицію в Києві.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області.
Стежте за головними новинами Одещини в Google Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.
