Одесити вшанували пам’ять першого головного редактора газети "Вечірня Одеса" Бориса Дерев’янка, який загинув у 1997-му році. До могили журналіста на Друге кладовище прийшли колишні колеги, друзі та студенти журфаку Одеського політехнічного університету.
Серед тих, хто прийшов до могили, був і головний редактор газети "Прес-Кур’єр" Йосип Бурчо. За словами чоловіка, для одеських медійників Борис Дерев’янко став символом журналістики, яку "не хоче приймати ані влада, ані олігархи".
"Чому ми в цей день збираємося, говоримо про це? Ми хочемо відстояти загальнолюдське правило – не можна стріляти в журналіста. В етичних кодексах журналіста написано, що він зобов'язаний обнародувати суспільно важливу інформацію, якщо вона йому відома. Це його робота, за це не можна вбивати", – розповів Бурчо.
Друг Дерев’янка Віктор Мамонтов сказав, що постійно згадує Бориса та читає про нього книги.
"Ми часто вже й після робочого часу в нього в кабінеті розмовляли. І я ще більше там переконувався, що це особистість. І найголовніше, що в ньому було, це – говорити правду. Хоча й за донесення цієї правди постійно загрожувала небезпека", – поділився Мамонтов.
Читайте також: "У Києві встановили меморіальну дошку Гонгадзе, в Україні вшановують загиблих журналістів"
Борис Дерев’янко загинув 11 серпня 1997 року на вулиці Академіка Філатова. Як розповів голова Одеської філії НСЖУ Національна спілка журналістів України.Юрій Работін, в Бориса стріляв кілер. На думку Работіна, журналіста вбили за зміст його статей.
У редакції газети "Вечірня Одеса", де Дерев'янко працював з першого дня заснування, встановили музей пам’яті, розповіла заступниця головної редакторки газети Дора Дукова.
Зокрема там створили стіну з фотографіями журналіста та поставили друкарську машинку, за якою він працював. До музею також принесли збірки записів із щоденника автора та публікації.
"Це була людина, для якої робота була всім у цьому житті. Я подумала, ми створили музей, як би він до цього поставився? Якщо б це була мертва зона, з якимись експонатами, на яких був би пил, і сюди б ніхто не заходив, він би засумував. Тому ми вирішили зробити музей з робочою зоною. За цим столом у музеї збираються наші гості", – пояснила Дора.
Дукова додала, що не хоче, аби вшанування пам’яті Бориса Дерев’янка було сумним, адже його справа продовжується, а самого журналіста не забувають.
