Свавілля під час мобілізації: інтерв'ю з одеською адвокаткою, яка захищає інтереси призовників

Свавілля під час мобілізації: інтерв'ю з одеською адвокаткою, яка захищає інтереси призовників

Свавілля під час мобілізації: інтерв'ю з одеською адвокаткою, яка захищає інтереси призовників
Інга Кординовська. Фото: Суспільне Одеса

Інга Кординовська — адвокатка, яка юридично допомагає чоловікам, яких незаконно утримують у територіальних центрах комплектування. В інтерв’ю Суспільному вона розповіла про випадки порушення прав військовозобов‘язаних та про особисту комунікацію зі співробітниками військкоматів.

Наразі ви допомагаєте чоловікам, яких утримують в ТЦК. Розкажіть, як доля звела вас з мобілізацією?

Це власне не доля, а швидше вибір життєвого шляху, професії, зокрема. Я юристка, адвокатка. Відповідно зараз з’явився запит у зв’язку із введенням військового стану та початку збройної агресії РФ проти України.

Тоді були запити — люди хотіли служити, правильно?

Це зазвичай були запити чоловіків, які хотіли, щоб їх взяли, але їх не брали з різних причин. Зараз ситуація навпаки: коли у чоловіків є об’єктивні причини, підстави для того, щоб мати відстрочку від мобілізації, але це абсолютно ігнорується. Відповідно вони обурюються і вимагають захисту по закону.

Як ви наразі оцінюєте роботу співробітників ТЦК?

Дуже складно відповісти, тому що спрацьовує людський фактор. Я була в різних ТЦК: київський, львівський, ужгородський, Одеська область, і все дуже залежить від конкретної людини. Саме людини, навіть не посади, не звання. Просто людини, яка конкретно в даній ситуації приймає рішення. Це може бути член ВЛК, керівник ТЦК. У цілому ситуація, як попадеш, але складна. Чесно, пам’ятаючи період Януковича, у мене зараз такі флешбеки, відчуття абсолютно свавілля. Це дуже неприємно для мене, як для юриста.

За яких умов до вас звертаються по допомогу?

Найчастіше це у зв’язку з так званими рейдами або облавами, як їх називають в телеграм-каналах, коли в мене ввечері телефон починає розриватись. Це абсолютно істеричні, панічні стани жінок, дружин, друзів, які тобі кажуть: "Щойно мого друга, колегу, чоловіка запакували. Просто забрали, видерли з машини, кудись відвезли. Я не знаю ні де він, ні що він, він не відповідає по телефону. Наче це працівники військкомату".

Це жахлива ситуація, тому що, по-перше, так не має бути по закону. По-друге, мені складно уявити, з яким настроєм такі люди, яких відправляють на фронт, будуть воювати, тому що з самого початку це порушення всіх їхніх прав. Деякі з них не мають можливості навіть нормально попрощатися з рідними, з роботи звільнитися і т.д. Це дуже неадекватна ситуація. Загалом як тільки я бачу в телеграм-каналах якесь чергове відео з пакуванням таким жорстким, далі починає розриватись телефон.

Як багато таких випадків?

Таких випадків дуже багато, особливо за останніх три-чотири місяців. Зараз відчуття беззаконня. Всі кажуть: "Боже, ми телефонуємо в поліцію. Поліція просто розводить руки, каже, що ми нічого не можемо зробити, це не наша прерогатива. Військкомати, військовий стан — ми до цього не маємо ніякого відношення". І це не зовсім так, тому що нікуди не зникли банальні порушення прав. Нікого не можуть просто взяти і десь закрити, і там утримувати без повідомлення рідних, відбираючи телефон, документи.

Обласний пункт збору на Заньковецькій для себе особисто його називаю концтабір. Зараз ситуація за останній тиждень трохи краща, але до цього скарги клієнтів: привозять, відбирають документи, паспорт, телефон. Мене викликали, просто пам’ятали мій телефон. Мій клієнт заховав другий телефон в труси, вибачте за подробиці. Це не нормально, право на правову допомогу гарантоване Конституцією і воно не може бути обмежене. Я вже мовчу про недопуски адвокатів до своїх клієнтів.

Будь ласка, розкажіть про конкретні приклади з вашої практики.

Клієнт, який просто їхав у відрядження по Одеській області, він взагалі не з Одеси і немає ніякого відношення до неї. Його і колег зупинили на трасі, вони були в машині. Попросили вийти, вони чемно вийшли, третя ночі. Їх провели в автобус, все. Після цього вони потрапили на Заньковецьку. Вони кажуть: ми як в’язні, нас туди просто привезли, ніхто нам нічого не пояснив, просто чекайте відправки на фронт, ніхто не вручав повістку.

Їм пощастило, тому що, коли їх туди привезли, там був чоловік, який сховав телефон, і у нього був мій номер. Їх утримували, як в’язнів, викликаєш поліцію, вони: "ну що тут такого". Це був гучний кейс, я провела там багато годин на холоді, з погрозами від працівників військкомату. з великими силами повідомивши командування ОК "Південь". Після втручання все пішло по закону, як це мало відбуватися.

У військкоматі говорили, що вони ухилянти, але справа в тому, що є певний порядок, як людина має бути відправлена на фронт. Людину без освіти, досвіду не можна просто відправити на фронт, вона повинна пройти навчання, як мінімум. Уявіть: вдома дружина чекає чоловіка, а він не приходить. Він навіть не може поінформувати, де він і що з ним. Це кричущі випадки порушень.

Ви зазначили, що мали досвід спілкування з працівниками ТЦК і вам погрожували. Що саме вам говорили?

Перейду на російську мову, бо це зазвичай відбувалося російською: "Что, самая умная? Сейчас мы тебя тут вынесем, за стеночку выведем". На тебе направляють автомат і тому подібне. Але, зазвичай, це рядовий склад, коли вже втручалось керівництво, то зовсім інше було спілкування. Там ніхто собі не дозволяв погроз, матів, спроб відібрати телефон, відібрати особисті речі, виштовхати — такого вже не було.

Право на правову допомогу гарантоване Конституцією і не може бути обмежено під час дії військового стану, тому що найчастіше, що я чую: "У нас война, идите… При чем тут ваши законы?" Я кажу: перепрошую, але чим ми в таких випадках від росіян відрізняємось? Війна не означає, що закони відмінили. Війна означає певні обмеження в певних законах, але це не означає, що у нас свавілля і законів просто немає.

Одному з ваших клієнтів довелось викликати швидку у військкомат. Розкажіть про цей випадок.

Я б про це не говорила, але про це прямо попросив клієнт, тому що це могло коштувати йому життя. Він був після перенесеної тромболегеневої емболії і продовжував лікуватися від тромбів у венах. Тобто у нього в будь-який момент досі може відбутися це тромбування, що закінчиться одразу фатально.

Він просто прийшов уточнити дані, прийшов самостійно. До цього він з пороком серця був обмежено придатний. Він прийшов пояснити, що він тепер списаний, тому що ця хвороба дійсно по положенню не передбачає можливості служити в армії, і в нього є потреба виїхати за кордон для подальшого лікування. Коли він прийшов у військкомат, у ВЛК йому трапилася людина з "синдромом вахтера", яка почала принижувати і маніпулювати "щас мы вас отправим на фронт". А клієнт на антидепрессантах, йому взагалі не можна хвилюватись і для нього це істерика одразу. Сталася гіпертонічна криза, панічна атака, нервовий зрив, піна з рота.

Я кричу "лікаря, будь ласка", кричала довго, в результаті викликала швидку, тому що реакції було нуль і говорили: "ой, та він придурюється. Всі ви тут однакові". Я кажу: ви розумієте, що він може померти просто тут? Викликала швидку, йшла мова про те, що їх сюди ніхто не пустить, але мені відкрив ворота черговий, він же і допоміг перенести його і провести швидку. Відкачували вже в лікарні. Вже потім підійшов сімейний терапевт з військово-лікарської комісії з таким виглядом: "ну наверно он не придуривается". Чесно, в мене був шок, мені складно уявити, що це лікарі, які мають оцінювати кваліфікацію військовозобов’язаних, а коли вони не можуть оцінити той факт, що людина не вигадує і їй справді зле.

З якими ще скаргами приходять до вас клієнти?

Найбільше скарг від клієнтів — це те, як проходить медична комісія. Кажуть, що взагалі ніхто там на тебе не дивиться. Сам прийшов —придатний. По факту, відчуття якогось фарсу, ніхто тебе особливо не досліджує. Або буває, що лікар каже: так, тут хворий. Далі йде до начмеда цієї комісії і той виганяє цю лікарку зі словами "шо ти тут вигадала, він придатний".

Після цього я починаю ходити з цими документами від одного керівника до іншого, часто тебе навіть не хоче ніхто слухати, тому що "женщина-адвокат, все понятно". І коли знаходиш когось адекватного, пояснюєш ситуацію, тоді відбувається адекватне реагування.

Чи відправляли чоловіків, які до вас зверталися, на фронт?

Так, такі випадки є і насправді часто чоловіків обурює саме ось таке ставлення. Не питання йти/не йти на фронт, а ставлення, як вони кажуть, як до скотів. Чому мене хтось посеред вулиці кладе обличчям в асфальт, я щось порушив? Я злочинець? Тут питання саме процедури. Вручіть мені повістку, я спокійно прийду у військкомат, пройду це обстеження.

Був випадок з клієнтом. У нього порушення зору дуже серйозне. Він без окулярів не бачить майже взагалі. При проходженні медкомісії йому сказали, що враховують його стан в окулярах: "В окулярах ти бачиш. Ми тебе не відправимо тебе на передову, тому що розуміємо, що це не дуже релевантно, але ти можеш робити якусь роботу в штабі". Ось такі випадки були.

Який алгоритм дій, якщо затримують силоміць на вулиці? Як відстоювати свої права?

Чесно, найчастіше кажу клієнтам — знайти спосіб додзвонитися мені, я не жартую. Бо викликати поліцію марно. Навіть якщо приїдуть, постоять під парканом, їх навіть не пропустять на територію ТЦК. Чому? Для мене це теж питання. І далі вони просто поїдуть. Були випадки у мене на очах. Виходить рядовий працівник військкомату і каже поліції: "Так, с**бались отсюда, увезли вот эту свою адвокатшу. Уехали и не мешайте нам работать". Для мене ситуація, коли хтось може так комунікувати з поліцією, шокуюча.

Що можу порадити: додзвонитися до адвоката. Наприклад, я навіть не можу гарантувати, що я точно пройду до свого клієнта. Навіть у в’язницю пускають адвокатів, де вже засуджені. Право на правову допомогу гарантовано кожному.

Потрібно знати процедуру: тобі повинні дати повістку про уточнення даних, якщо ти цього сам не зробив, хоча мав би. Потім направлення на проходження медкомісії, ти маєш її пройти. Якщо знаєш, що в тебе є певні захворювання і маєш підстави для надання відстрочки від мобілізації — про це треба заявити. Ніхто про це слухати не буде, але потрібно вимагати. Вимагати керівника, адвоката, щоб це фіксували.

Дуже складно щось доводити, бо відбирають телефони або на території ТЦК не можна знімати, бо це режимний об’єкт. Це на руку для вчинення різних зловживань, тому що потім щось довести, крім слів особи, яка це проживає, дуже складно. Тому, впевнено вимагати дотримання своїх прав. Всі випадки, які ми оскаржували, вони закінчувалися успішно.

Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області

На початок