«У мене манікюр, тому ніяких городів і приватного будинку!» — пригадує Світлана, яка майже все життя прожила на Молдаванці в Одесі. Після початку повномасштабного вторгнення жінка знайшла розраду у роботі на землі. Сьогодні вона власноруч проєктує теплиці, вирощує екзотичні фрукти, експериментує з квітами та веде блог, який підтримує інших.
Свою історію Світлана розповіла Суспільному.
Майже все життя Світлана прожила на Молдаванці в Одесі. За освітою вона інженер-економіст, також закінчила юридичний факультет Одеського національного університету імені І. І. Мечникова за спеціальністю «цивільне право».
Попри те, що чоловік давно мріяв про приватний будинок, сама Світлана не уявляла себе за роботою на городі. Каже, погодилася переїхати лише заради родини й була переконана, що грядки — точно не для неї.
«Я все життя на Молдаванці прожила. Ми в хрущовці жили. Але поступилася чоловіку. Думаю: "Ладно, хай буде будинок". Але я йому казала: "У мене манікюр. Ніяких городів!"», — додала Світлана.
На подвір'ї жінка вирощує не лише звичні овочі. У її саду ростуть хурма, інжир, кілька сортів лохини, зокрема рожева, а також інші рослини, з якими вона любить експериментувати.
«Ось у нас екзотика — хурма. Торік посадила навесні. І от уже п'ять хурмочок є. Це у мене лохина. Позаду вас ще рожева лохина є. А це інжир. Уже другий рік росте», — показує жінка.
За словами Світлани, захоплення землею почалося після початку повномасштабної війни:
«Коли почалася війна, я була два тижні в депресії. Потім вилізла десь у березні до городу і почала просто бур'ян рвати. Через деякий час відчула, що мені легко. Отак усе і почалося».
Поступово звичайний догляд за ділянкою перетворився на справжнє захоплення. Світлана почала вивчати особливості рослин, випробовувати нові культури та шукати власні рішення для догляду за ними.
Навіть бур'яни, каже жінка, навчили її уважності та терпінню.
«Бур'ян — така скотинка: якщо отвір не знайде, то зробить. Він його проколе. Бачите, знайшов маленький отвір — і виріс», — сказала вона, показуючи на грядку.
У 2024 році подруга зі Миколаєва запропонувала Світлані почати вести Instagram і показувати своє господарство. Спочатку жінка сумнівалася, адже не має профільної аграрної освіти й не вважала свої знання чимось особливим.
«Подружка каже: "Свєта, давай роби собі Instagram, показуй". А я не хотіла. Думала: що я буду показувати? Спеціальної освіти не маю, усе в мене по-простому. Вона відповіла: "Показуй. Усе як у житті"», — поділилася Світлана.
Згодом блог почав набирати популярність. Підписники не лише цікавилися рослинами, а й писали, що її відео допомагають підняти настрій.
Окрему увагу Світлана приділяє конструкціям для вирощування овочів. Вона самостійно проєктує теплиці та навіси, використовуючи знання, отримані під час навчання та роботи.
«Я за що не беруся — у мене все ідеально виходить», — каже жінка.
Коли користувачі соцмереж критикували її конструкції й припускали, що вони не витримають негоди, жінка пояснювала: усе розраховано інженерно.
«Було багато критики, що вони у мене полетять. Але люди ж не знають, що я інженер. Як вони полетять, якщо арматура заглиблена в землю на 70 сантиметрів?» — розповіла Світлана.
На ділянці жінка вирощує овочі, зелень та батат. Вона переконана, що рослинам важливо створити правильні умови, а не лише дотримуватися календаря посівів:
«Усі кажуть: червень — пізно сіяти. Але в них же немає таких класних санаторіїв для зелені. Ось тут у нас грядка під батат. Треба накрити агроволокном і висадити».
Донька Світлани Валерія поділилася, що захоплення матері поступово переросло у справу, яка може стати сімейним бізнесом.
«Коли мама почала втілювати своє бачення у квітах, вона одразу розквітла. Потім почала займатися бататом. Зараз думаємо, щоб зробити це основним бізнесом — вирощувати батат і продавати його», — каже вона.
Окрім овочів, на ділянці ростуть хвойні дерева, троянди, клематиси, барбариси та лілії, серед яких є двометрові сорти. У господарстві Світлани працює й компостер — органічні відходи вона використовує для створення добрив.
Жінка зізнається: найбільше задоволення отримує тоді, коли бачить результат власної праці. Саме це відчуття, говорить вона, допомагає рухатися далі.
«Якщо я бачу результат своєї праці, якщо зробила те, що хотіла, — це кульмінація цієї насолоди. Я йду втомлена, але щаслива», — підсумувала жінка.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
