"Все одно додому хочеться", — каже 78-річна Софія, яка через війну виїхала із села поблизу Покровська. Тепер вона живе у відділенні тимчасового проживання Селидівської громади, яке релокувалось на Одещину. Тут прихистили десятки літніх переселенців з Донеччини, які були змушені евакуюватися через бойові дії.
Нині у стаціонарному відділенні проживають 35 людей похилого віку. Для них організували цілодобовий догляд, харчування, медичний супровід та дозвілля. До кінця року поруч планують відкрити ще один корпус — для людей з інвалідністю та лежачих пацієнтів.
"Все одно додому хочеться"
Софія згадує: коли російські обстріли посилилися, спершу виїхала до сина у Слов’янськ. Та згодом небезпечно стало і там, тому родина вирішила евакуювати її далі.
Спочатку жінка жила у Черкасах, де невістка допомогла знайти квартиру. Через травму ноги їй було важко пересуватися самостійно. Пізніше подруга запропонувала переїхати на Одещину. Дорогою Софії допомогли потрапити до лікарні, де вона пройшла лікування, а вже потім оселилася у відділенні.
"Я рада, що сюди потрапила. Тут і нагодують, і допоможуть, і доглянуть. Я раніше сильно схудла через діабет, а зараз знову почала набирати вагу", — говорить жінка.
Схожі історії мають і інші мешканці закладу.
"Чотири дні ховалася у сараї"
Переселенка Віра розповідає: після евакуації тривалий час переїжджала різними регіонами України. Спершу жила у Піддубному, потім — у Запоріжжі, Києві та Черкасах. Згодом Камарська громада допомогла їй переїхати до Одеської області.
Попри безпечні умови проживання, жінка каже: найбільше хоче повернутися додому.
"Село наше дуже розбите. Я ще минулого року чотири дні ховалася в сарайчику. Думала, що вдома залишусь, але не залишилась", — пригадує Віра.
Як працює релоковане відділення
За словами заступниці директорки комунальної установи "Центр надання соцпослуг" Селидівської міськради Алли Марини, після релокації працівники центру фактично розшукували своїх підопічних по всій Україні.
"Спочатку ми їх шукали, а потім вже вони нас шукали. Доводилося майже кожного супроводжувати, пояснювати, куди їхати. Їздили в Одесу, забирали і лежачих людей", — каже вона.
У відділенні для мешканців організували не лише проживання та медичний догляд, а й дозвілля. У закладі працюють медсестра, психолог та перукарка. Для мешканців також проводять творчі заняття, тренування дрібної моторики та шахові зустрічі.
У кімнатах є холодильники, шафи, тумбочки та необхідні побутові речі. Їжу мешканцям доставляє лікарня у форматі кейтерингу. У новому корпусі планують облаштувати власну кухню.
На Одещині планують відкрити ще один корпус
Начальник Селидівської міської військової адміністрації Анатолій Немченко розповів: рішення про релокацію соціальних закладів ухвалили у 2024 році, коли російські війська наблизилися до громади.
За його словами, спочатку на Одещину перевезли центральну міську лікарню. Нині у Миколаївській громаді працюють близько 50 лікарів із Селидового, а також проживають понад сто переселенців із громади.
Після цього постало питання евакуації літніх людей та людей з інвалідністю.
За словами Немченка, проживання мешканців Селидівської громади фінансують із місцевого бюджету, а інші громади компенсують витрати через субвенції.
Нині у релокованому закладі працюють близько 40 людей, частина з них — місцеві мешканці.
До кінця року поруч із нинішнім відділенням планують завершити ремонт ще одного приміщення. Там облаштують ліфт та створять 35 місць для людей з інвалідністю та лежачих пацієнтів.
Наразі всі місця у відділенні зайняті. Людей, які потребують догляду після евакуації, вже записують у чергу.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
