У 12-ті роковини подій 2 травня 2014 року в Одесі Українське радіо.Одеса зібрало свідчення очевидців і дослідників, щоб відтворити перебіг того дня та розвінчати поширені міфи. У центрі розмови — особистий досвід учасника подій Леоніда Іванишка і погляд польського волонтера та автора путівників про Україну Бориса Тинки, який досліджує інформаційну війну навколо трагедії.
Розслідування та міфи: що відомо про події 2 травня
За роки після трагедії події 2 травня неодноразово ставали об’єктом маніпуляцій, зокрема з боку російської пропаганди. Водночас офіційне слідство, матеріали громадської "Групи 2 травня" та рішення Європейського суду з прав людини від 13 березня 2025 року спростували низку поширених фейків і дали більш повне уявлення про перебіг подій.
Зокрема, встановлено, що протистояння почалося не в Будинку профспілок, а в центрі міста — після нападу озброєних проросійських груп на проукраїнську ходу футбольних уболівальників за єдність України. Перші жертви з’явилися ще до пожежі, що суперечить поширеним твердженням про "односторонню атаку". Також розслідування спростовують тезу про те, що людей силоміць загнали до Будинку профспілок: у будівлі заздалегідь були підготовлені барикади, каністри з пальним та інші речі, що може свідчити про підготовку до силового сценарію.
Окремо наголошується, що під час пожежі частина проукраїнських активістів не брала участі в насильстві, а навпаки — допомагала рятувати людей, які опинилися заблокованими всередині будівлі. Ці факти підтверджуються як матеріалами слідства, так і численними свідченнями очевидців.
"Як почали гинути люди — я пішов у центр": спогади очевидця
Учасник подій, ветеран російсько-української війни Леонід Іванишко згадував, що спочатку спостерігав за розвитком подій через онлайн-трансляції, однак після появи інформації про перших загиблих вирішив особисто вирушити до центру міста. За його словами, ситуація дуже швидко загострювалася, і вже тоді було зрозуміло, що йдеться про серйозне протистояння.
"Дивлячись стрім, я побачив, як почали гинути люди. Почалася стрільба, з’явилися перші втрати. Я зібрався і пішов у центр", — розповів Іванишко.
Він зазначив, що на вулицях міста вже тривали активні сутички, а правоохоронці намагалися розділити сторони, фактично виступаючи живим щитом між ними. Водночас, за його оцінкою, їхні дії були недостатньо ефективними, що лише підсилювало відчуття хаосу та втрати контролю над ситуацією.
"Поліція стояла живим щитом, але це не дуже допомагало. З одного боку стріляли, горіли машини. Було відчуття хаосу", — зазначив він.
Згодом основні події перемістилися на Куликове поле, куди рушила значна частина учасників протистояння. Саме там частина проросійсько налаштованих людей забарикадувалася в Будинку профспілок, що стало наступним етапом розвитку конфлікту.
Пожежа в Будинку профспілок і спроби врятувати людей
За словами Іванишка, під час подій на Куликовому полі з даху Будинку профспілок лунали постріли, а також кидали коктейлі Молотова. У відповідь проукраїнськи налаштовані учасники почали демонтовувати наметове містечко, після чого протистояння лише посилилося і переросло у ще більш неконтрольовану фазу.
Коли в будівлі спалахнула пожежа, характер подій різко змінився: частина людей, які перебували на площі, почала не атакувати, а допомагати тим, хто залишався всередині.
"Коли почав активно горіти Будинок профспілок, проукраїнські люди почали рятувати тих, хто був усередині. Розбирали сцену, підносили до вікон і знімали людей", — сказав він.
Іванишко додав, що ситуація була вкрай небезпечною: через густий дим і вогонь люди змушені були вистрибувати з вікон, що призводило до травм і загибелі. Водночас деяких постраждалих усе ж вдавалося врятувати, зокрема за допомогою пожежників.
"Була людина, яка висіла під вікном — здавалося, що загинула. Але її зняли пожежники, і вона вижила", — додав учасник подій.
"Потрібно було діяти радикальніше": оцінка подій через 12 років
Оцінюючи події 2014 року з відстані часу, Іванишко зазначив, що, на його думку, тодішні дії могли бути більш рішучими, аби уникнути подальших втрат і спроб дестабілізації. Він вважає, що досвід наступних років, зокрема повномасштабної війни, змінює сприйняття тих рішень.
"Якби ми знали, як пройдуть ці роки, можливо, потрібно було діяти радикальніше", — зазначив він.
Водночас він підкреслив, що після подій 2 травня в Одесі фактично завершилася активна фаза спроб реалізації сценарію "російської весни", а місто залишилося під контролем України.
"Одеса — це Україна, була, є і буде", — наголосив Іванишко.
"Це не була раптова подія": погляд дослідника
Польський волонтер і автор книжок про Одесу Борис Тинка наголошує, що події 2 травня не можна розглядати як ізольований інцидент, адже вони стали результатом тривалого процесу накопичення напруженості в місті. За його словами, ще за кілька місяців до трагедії в Одесі відбувалися конфлікти, напади на активістів і журналістів, а також спроби політичного тиску.
"Це не була раптова подія. Напруженість у місті наростала місяцями — були конфлікти, напади, політичний тиск", — пояснив він.
Тинка підкреслює, що 2 травня стало радше кульмінацією цих процесів, ніж їхнім початком, і без урахування попереднього контексту зрозуміти причини трагедії неможливо.
"Щоб зрозуміти ці події, потрібно врахувати весь попередній контекст", — додав дослідник.
Російська пропаганда і спрощені наративи
За словами Тинки, у польському інформаційному просторі тема подій в Одесі часто подавалася у спрощеному вигляді, що не відображає реальної складності ситуації. Зокрема, поширювалися наративи, які представляли трагедію як односторонній злочин без урахування попередніх подій і ролі різних сторін конфлікту.
"Багато таких наративів були посилені російськими медіа. Вони ігнорували попередні сутички та складність ситуації", — сказав він.
Водночас, за його словами, існують і більш глибокі дослідження, однак вони значно менш представлені в широкому публічному просторі, що ускладнює формування повного розуміння подій серед аудиторії.
Документування як протидія дезінформації
Працюючи над книжками та документальними фільмами, Борис Тинка прагнув максимально точно відтворити хронологію подій, поєднуючи різні джерела — від офіційних документів до свідчень очевидців. Такий підхід, за його словами, дозволяє відокремити факти від міфів і зменшити вплив маніпуляцій.
"Я хотів реконструювати події максимально точно і відокремити факти від міфів", — пояснив він.
На його думку, документальні проєкти відіграють важливу роль у протидії дезінформації, адже вони повертають подіям контекст і демонструють їхню багатошаровість.
"Інформаційна війна — це не лише брехня, а й вибірковий підбір фактів і гра на емоціях", — зазначив дослідник.
"Йдеться про право на правду"
Говорячи про власну мотивацію, Тинка підкреслив, що його робота спрямована не на створення альтернативного наративу, а на відновлення балансу в публічному просторі та захист права на достовірну інформацію.
"Я не хочу створювати односторонню історію. Йдеться про точність, контекст і право на правду", — сказав він.
За його словами, пам’ять про події 2 травня і сьогодні залишається частиною ширшого протистояння, у якому важливу роль відіграє не лише військовий, а й інформаційний вимір.
Які події стались в Одесі 2 травня 2014 року
Події того дня ретельно дослідили учасники громадської комісії з розслідування "Група 2 травня". Їхні висновки потім знайшли відображення у матеріалах офіційного слідства. Одними з ключових є:
- озброєні антимайданівці вийшли зі свого табору на Куликовому полі, дістались до центру міста, де атакували учасників Маршу єдності;
- менш ніж за годину смертельно поранили активіста "Правого сектора" Ігоря Іванова. Його загибель значно підвищила рівень агресії між сторонами;
- сутички навколо та у Будинку профспілок відбувались з обох сторін зокрема, учасники кидали один в одного коктейлями Молотова та навіть вели вогонь. Частина проукраїнських активістів рятували антимайданівців, коли зрозуміли, що будівлю охопила пожежа;
- тодішні керівники міліції та ДСНС — несуть пряму вину за смерті людей через власну бездіяльність.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
