Днями Міністерство внутрішніх справ повідомило, що потенційно замінованими залишаються понад 144 квадратних кілометри — це близько третини всієї української території. До категорії "замінованих" також відносять озера, канали та річки, які з початком повномасштабного вторгнення Росії часто ставали місцем боїв або використовувалися сторонами як природні перешкоди, дно яких дотепер може приховувати нерозірвані міни та боєприпаси.
Розмінування під водою технічно складніший процес, який вимагає особливої підготовки та більше часу. Команда Суспільного поспостерігала за спецпідрозділом рятувальників, які за допомогою дронів та водолазів на Миколаївщині під водою розмінували понад 40 гектарів.
Берег річки Інгул, що в середмісті Миколаєва, ніяк не нагадує про бойові дії, які точилися тут у перші місяці великої війни. Тиша вгамовує відчуття небезпеки, яку приховує вода. Купатись чи рибалити у річці місцевим поки заборонено, кажуть рятувальники, але побачивши миколаївців біля води — не дивуються.
Із автомобілів піротехніки ДСНС вивантажують бронежилети та обладнання за допомогою якого обстежуватимуть річку. Це планова робота, яку відділення виконує щодня. Першим на воду спускають "Sonobot", його разом із пікапом надзвичайкам передав німецький уряд.
Дрон, мов комаха водомірка, повільно рухається поверхнею води та перевіряє дно локатором-ехолотом: сонарні хвилі відбиваються від дна і показують глибину, рельєф та предмети під водою.
"Ми працюємо з ним більше року", — не відриваючись від монітора каже оператор дрона Олександр Рак. — "Підводний локатор сканує всі предмети, що знаходяться вище поверхні дна і все показує на карті. І старі покришки, і труби".
Кепкує, що керує дроном з пульта "як на приставці". Планшет, змонтований на антену висотою з людський зріст, час від часу червоними прямокутниками сигналізує про підводні знахідки.
"Раніше тільки очима і металошукачами", — киває Олександр на дрон, пригадуючи як було до його появи — "Водолазу не потрібно роботи зайвої робити. Можна відбити точки і дивитись, що там знаходиться", — говорить піротехнік.
"Це все робилося вручну", — додає наполовину одягнений в спорядження водолаз-сапер Ігор Вакалюк. Готуючись до можливого занурення чоловік оглядає кисневі балони.
"Розмічувався квадрат, буями або під водою, і різними способами пошуку гаусом, по кругу, залежно від води та рельєфу дна, проводили години в пошуку предметів", — каже чоловік.
Ігор — місцевий, з Миколаївщини. Водолазом у ДСНС працює шість років. Розповідає, що відбір у підводників складний, адже у пошуках небезпечних предметів сапери годинами проводять під водою.
— Яка максимальна глибина, де ви працювали?
"Більше 12 метрів не занурювались. Тут зараз — 6-7 метрів в середньому. Не кожна людина може стати водолазом фізично. Проблеми з дихальними системами, з вухами. Не кожна людина може стати водолазом і психологічно. Є люди, які бояться води, бояться темряви", — каже Ігор.
Читайте також: "У ДСНС розповіли, де найбільш складна ситуація з розмінуванням"
У перші дні вторгнення російська армія вела бої у Миколаєві, а коли їх відтіснили, то обстрілювали місто з артилерії. Акваторія Інгулу, розповідають рятувальники, теж була під вогнем, тому на дні знаходять нерозірвані російські касетні боєприпаси.
"Схоже тут щось велике", — сповіщає команду про знахідку оператор безпілотника, — "Велика труба, десь 100-120 (сантиметрів — ред.) лежить десь тут. Зараз водолаз спуститься і буде дивитись що то таке".
Аби переконатись, що водолазу занурюватись безпечно, запускають ще один дрон, цього разу підводний. Він — подарунок від української приватної компанії. Дрон має 4К-камеру та пару потужних світлодіодів, щоб команда змогла роздивитися під водою предмет і вирішити: вилучати знахідку чи підривати на місці. Та часом підводні дрони неефективні через значну замуленість води.
"Касетні боєприпаси до них взагалі заборонено торкатися, тому що будь-який рух може її взвести. Для цього у нас є водолази-підривники, які знищують боєприпас під водою", — каже водолаз Ігор.
Їх піротехніки відносять до першої, найбільш небезпечної категорії. Найголовнішу роботу виконують водолази-сапери. У повному спорядженні з кисневими балонами вони занурюються на глибину. У групі, розповідає начальник відділення підводного розмінування Антон Івченко, зазвичай працює пара підводників. Поки один під водою — інший на березі страхує партнера. "У разі екстреної ситуації другий водолаз готовий надавати допомогу", — додає керівник. Для зв’язку під водою можуть використовувати як повнолицьову маску з мікрофоном, так і "аналоговий зв’язок" — мотузку та буй.
"Метровою трубою", яку помітили дроном, виявився корпус від касетного боєприпасу РСЗВ "Ураган". Він не містив вибухівки, тому водолаз підняв його з води для транспортувати.
"Після того, як підірвали Каховську ГЕС, потоком води нанесло багато чого. І протитанкові, і протипіхотні міни, і те, що тут залишалося знаходимо. І касетні боєприпаси знаходили", — говорить Ігор після занурення.
За день піротехніки встигли обстежити близько пів гектара під водою. Через велику площу це відділення ДСНС працює по 6 днів на тиждень і має плани збільшити штат.
"Звичайно, нам потрібен особовий склад. У нас планується збільшення групи підводного розмінування до трьох відділень", — каже начальник відділення Івченко.
Його команда встигла обстежити понад 40 гектарів акваторії Інгулу, де знищили близько 150 вибухонебезпечних предметів. Роботу піротехнікам часто ускладнюють погодні умови, замуленість або складний та порослий водоростями рельєф дна. А ще, кажуть водолази, підступною є течія, адже на перевірену ділянку може згодом знову принести небезпечний предмет.
Називати бодай приблизні терміни завершення підводного розмінування Миколаївщини тут не беруться. Всі розуміють — рутинної роботи на роки і до цього готові. Майже всі з відділення місцеві і це, каже Ігор, додаткова мотивація.
"На цей берег через рік-два може прийти мій син купатись. Не хочеться, щоб він знайшов ці небезпечні залишки", — додає Ігор.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
