Миколаївщина, відома й багата на культурну та національну спадщину: національний природний парк "Бузький Гард”, історія кораблебудування та маяків й таврійський розпис, що зберігся на території області.
17 квітня у рамках проєкту "Ідентичність Миколаївщини: минуле, сучасне і майбутнє" діячі культури, мистецтва та освітяни розповіли про історичні символи регіону.
Аби зберегти культурну спадщину та ідентичність регіону, необхідно говорити про Миколаївщину та закохувати в неї, вважає представниця громадського сектору Руслана Сікаленко.
"І для громадського сектора сьогодні відкритість — це дуже важливо. Тому ми працюємо у напрямку культури мистецтва та освіти", — каже Сікаленко.
За словами Руслани, до розкриття самобутності регіону та розвінчання міфів російської пропаганди треба залучати експертів національного та міжнародного рівнів.
Головним уособленням культурної спадщини Миколаївщини місцеві краєзнавці та культурологи вважають таврійський розпис, парк Бузький Гард, маяки та кораблі регіону.
"Бузький Гард"
Національний природний парк "Бузький Гард" створили у 2009 році, розташований він вздовж Південного Бугу. Історичні назви цієї місцевості відсутні. Це територія різноманітної флори та фауни, з численними видами, що занесені до Червоної книги України.
Найвища точка на території Національного природного парку — 120 метрів над рівнем моря біля села Мигія в урочищі "Літній хутір". На висоті 17 метрів розташоване урочище Гард в околицях села Богданівка.
У 2008 році Гранітно-степове Побужжя на території національного природного парку відібрали у переможці загальнонаціональної акції "Сім чудес України".
Таврійський розпис
На заході представили прикрасу у стилі таврійського розпису, котрий сформувався на Кінбурнській косі. Цей розпис — традиційний напрямок образотворчого мистецтва. У минулому жінки-мазальниці розписували хати символічними образами, що мали позитивне послання та функцію оберега домівки.
За словами Руслани Сікаленко, саме таврійський розпис є нематеріальною культурною спадщиною Миколаївської області. Морська тематика та блакитний колір в різних відтінках поєднується тільки у цьому розписі.
Особливого значення "таврійка" набула під час війни, адже стала символом Великої Води – нескінченності життя та його безперервного відновлення.
Використовують цей розпис для оформлення прикрас, одягу, виробів для домашнього інтер’єру, іграшок і навіть військової амуніції.
Маяки та кораблі в області
Руслана Сікаленко наголосила, що Миколаїв є містом "на хвилі" та форпостом, опорою півдня у воєнний час, після чого почалось обговорення морської тематики. Маяк — це символ служіння, допомоги в подоланні небезпеки, вірного шляху виходу зі складної ситуації.
"Хвиля" — так окреслили Миколаївщину в образах і символах під час обговорення. Наприклад, маяк Сіверсів Передній розташований на узбережжі Південного Бугу, неподалік від соснового лісу. Висота вежі — 18 метрів, а його промені можна побачити на відстані до близько 24 кілометрів.
Під час заходу говорили про історію кораблебудування в Миколаєві. Суднобудування в місті почалося з 1790 року, коли заснували верфь.
25 серпня 1790 року на верфі Миколаївського адміралтейства був спущений на воду перший корабель — парусний фрегат "Святий Миколай".
Для розвитку культурної ідентичності Миколаївщини, вважають культурні діячі та освітяни, необхідно зробити регіон чистішим, розвивати мистецтво та не допускати впливу російської культури на історичну самобутність.
