На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну львів’янин Назар Олексюк перебував у Рівному. Оскільки добратися до Львова він не міг, то саме в Рівному пішов у військкомат та мобілізувався до новоствореної 115 окремої механізованої бригади.
У студії Українського радіо.Львів Назар Олексюк розповів, з якими бюрократичними перешкодами йому довелося зіштовхнутися після звільнення з війська, та як він розв'язував ці проблеми.
"Якщо й була якась допомога від держави, то це було настільки епізодично та мляво. Звичайно, є якась роль держави. Але все працює не настільки ефективно, як би хотілося. Повертаючись з війни, ветеран стикається з різними перешкодами: бюрократичними, документальними, інформаційними. Я людина з юридичною практикою, але й мені було важко. Боюсь подумати як є чи буде людям, які не мають досвіду роботи з документами та не мають таких знань та інформації", — зазначає він.
Пригоди військового у ТЦК
Ветеран російсько-української війни говорить, що йому довелося самому шукати інформацію, де і як можна отримати допомогу, аби адаптуватися до цивільного життя.
"Коли ти звільняєшся з частини та отримуєш наказ про звільнення, у тебе є дві доби, щоби прибути у ТЦК та СП, що в народі називаємо військкомат, тому що ти повинен стати на військовий облік. Я прийшов, а там – черги. Черги не з охочих служити, а з тих, які оформлюють відстрочки чи ще щось. У центрі комплектування не знали, що зі мною робити, як правильно мене на облік взяти. Я мусив навіть до керівництва звертатися", — розповідає Назар Олексюк.
За його словами, проблема виявилася в тому, що він мобілізувався не через той військкомат, в якому стояв на обліку.
"Так сталося, що в перші дні повномасштабного вторгнення я перебував у Рівному і не міг потрапити до Львова. Я зателефонував до свого військкомату і пояснив, що не можу потрапити до Львова, тому що вся траса стоїть. Мені сказали: йдіть в Рівному. І я пішов. Мене призвали. І лише в червні 2022 року мені зателефонували батьки й сказали: Галицько-Франківський військкомат прийшов до тебе з повісткою", — згадує він.
На той момент військовослужбовець 115 окремої механізованої бригади перебував в районі Лисичанська. Назар Олексюк був впевнений, що ТЦК, який його призвав, вніс всі дані в єдину систему, тож працівникам, які проводять мобілізацію, нескладно буде перевірити, де він є.
"А тепер уявіть собі ситуацію. Я служу, ми перебуваємо в Лисичанську, який от-от буде в оточенні. Це – кінець 2022 року. Одна польова дорога залишилася. Ми – там. Зв’язку майже нема. І до мого батька приходить військкомат. От яка перша думка у мого батька?!", — риторично запитує ветеран.
Назар Олексюк таки зумів передати потрібні документи у ТЦК. А коли його звільнили з війська і він прийшов знов ставати на облік, то з’ясував, що він досі є на тому обліку.
"Ніхто мене з обліку не знімав. І я у них був на обліку як військовозобов’язаний. До речі, така ситуація з багатьма військовослужбовцями, які пішли в перші дні повномасштабного вторгнення на війну. Серед моїх побратимів багато таких є. Хтось призвався в Києві, хоча стояв на обліку у Львові. Мій побратим, до речі, був на обліку одночасно у трьох військкоматах", — каже він.
Назар Олексюк розповідає, що тиждень ходив у свій ТЦК та вимагав, щоби його поставили на облік, як це передбачено законодавством. Адже будь-який патруль міг би під час перевірки запідозрити його у дезертирстві.
"Я пішов до начальника та влаштував скандал. Зрештою, взяли наказ про звільнення та уточнили мої дані. А ось документи про поранення та про участь у бойових діях брати не хотіли", — згадує ветеран.
Наступним етапом було вироблення посвідчення учасника бойових дій, походи по відділах Пенсійного фонду та носіння різних довідок.
"У ТЦК та СП мене трохи неправильно скерували. Але зрештою я пішов у Пенсійний фонд. Там теж ніхто нічого нормально не може пояснити. Ти повинен збирати різні довідки, платіжки за комунальні послуги. Вони будуть це писати та розглядати. Це була дуже велика тяганина. І я ще три місяці чекав поки я отримав пільги", — каже Олексюк.
Ветеранський бізнес
Попри те, що до повномасштабного вторгнення Назар Олексюк мав успішну адвокатську практику, після звільнення з війська він змінив рід діяльність і створив свій бізнес.
"Я ще у центр зайнятості звертався. Думав: мене звільнили, треба зробити якусь тяглість стажу. І я не зміг стати на облік у центрі зайнятості. Мене призвали 1 березня. А за документами я потрапив у військову частину після полігону 12 березня. У центрі зайнятості мені кажуть: "А де ви були з 1 до 12 березня?" Далі: "Чому у Пенсійний фонд за вас платив внески черкаський обласний військкомат?" А все тому, що новостворена військова бригада не мала своєї бухгалтерії і зарплату військовослужбовцям платили через військкомат. Але у центрі зайнятості кажуть, що у вас у військовому квитку не написано, що ви служили у військкоматі; давайте якісь запити, збирайте документи. І все це так затягнулося, що я пішов у ветеранський бізнес і сказав їм: ви мені більше не потрібні", — розповідає ветеран.
І додає, що після отаких розмов у нього часто опускалися руки.
Проте вдома у нього є йоркширський тер’єр на ім’я Оскар, який створює не тільки приємні моменти в житті, але й допомагає вести бізнес.
"Я зареєструвався як ФОП. І побачив на сайті Українського ветеранського фонду інформацію, що вони компенсують 20 тисяч за закупівлю будь-якого обладнання, яке тобі потрібне. Я звернувся й надав їм документи. Вони мені протягом тижня надали ці кошти", — говорить Назар Олексюк.
Згодом він звернув увагу на конкурси, які проводить Український ветеранський фонд, які допомагають ветеранам вести свій бізнес.
"На початку цього року я подав документи та ввійшов у список переможців. На фоні усього того негативізму цей позитив мене вразив. Я подав на конкурс проєкт з зообізнесу: розширення магазинів, де торгують товарами для тварин, та встановлення спеціальних апаратів, які створюють доступ до товарів для тварин цілодобово. Цього року на конкурс подалося 219 номінантів. З них 85 отримали гранти в розмірі від 500 тисяч до півтора мільйона гривень", — розповідає він.
Так, у цих апаратах можна буде придбати харч для тварин, іграшки, товари з догляду за тваринами. Один такий апарат вже стоїть в районі Арени-Львів.
"Я був у Лисичанську, Сєвєродонецьку, під Авдіївкою. Тепер це окуповані території. Ми багато собак вивозили. На мене дуже сильно вплинуло, як собаки реагують на обстріли. Їм набагато гірше, ніж людям. Тому я вирішив коли повернуся, рухатися саме в цьому напрямку", — каже ветеран.
