Славутич – наймолодше місто України. У червні місто відсвяткувало 34-річчя. У 2020-му Славутич отримав звання "Малої культурної столиці". Радянська влада вирішила побудувати Славутич після Чорнобильської катастрофи у 1986 році. Воно мало стати містом-супутником Чорнобильської станції для працівників ЧАЕС та тих, кого евакуювали з Прип’яті. Також у місті залишилися жити будівельники, які "зводили" Славутич. Нині ж стратегія розвитку заснована на культурних подіях, створенні нових робочих місць, залученні туристів та бізнесу. Стратегія є, зокрема, спробою позбутися взаємозв'язку винятково з катастрофою. Проте влада міста визнає: ЧАЕС поблизу також може і має бути "туристичним магнітом" регіону.
Суспільне дізналося, як живуть мешканці Славутича, чи багато серед них молоді та які є перспективи розвитку наймолодшого міста України.
"Місто для дітей", але молодь їде
У Славутичі живе 25 тисяч людей, середній вік яких — 38 років. Неповнолітніх — 7 тисяч. Молодь складає 15% населення — близько 3 тисяч осіб, зі студентами — більше, розповів Суспільному мер Славутича Юрій Фомічев. Водночас директорка Агентства регіонального розвитку славутицької міської ради Аріна Старовойтова визнає, що багато дітей після 18 років залишають місто і переїздять до Києва чи інших обласних центрів.
Влада ставить за ціль спонукати молодь все ж залишатися у Славутичі, проте визнають, що це складно. Мер Славутича розповів, що подекуди славутчани переїздять до столиці, навчаються у Києві, однак "повертаються до Славутича через комфортні умови", а під час пандемії до міста тимчасово переїздили фрилансери, адже ціни у місті — низькі, і з зарплатою, наприклад, IT-фахівця, можна добре зекономити.
"Повернулись, бо чисто"
Галина та Валерій з Прип'яті, які живуть у Славутичі 32 роки, розповіли Суспільному, що свого часу між житлом у Києві та у Славутичі обрали друге, адже у столиці "не сподобалася екологія": на вивішеній на балконі щойно випраній білизні залишалися чорні сліди від дорожнього трафіку.
Напередодні аварії на ЧАЕС Галині саме виповнилося 25 років, вона, як і чоловік, працювала інженеркою на станції, вони вже мали маленьку дитину.
"Ми три роки жили у Києві на проспекті Перемоги, зараз живемо тут у Вільнюському кварталі. Нам дуже подобається у Славутичі, у нас тут виросли діти. Загалом для дітей це чудове місто. Вони ходили у музичну школу, у мовну, у басейн, у жодному місці не переходячи дорогу", — розповіла Галина.
Подружжя покинуло роботу інженерами: Галина нині працює інструкторкою з фітнесу, Валерій — пенсіонер.
Читайте також: Славутичу виповнилося 34 роки: як живе наймолодше місто України
Робота і бізнес у Славутичі
Загалом майже 2,5 тисячі славутчан працюють на ЧАЕС. Це — 99,9% від усіх працівників станції. У середньому вони отримують зарплату у 14,7 тисяч гривень. Як повідомив Фомічев, загалом у Чорнобильській зоні працює 4,5 тисяч жителів міста. З населення, що працює, у Славутичі нараховується 4,3 тисячі чоловіків та 3,5 тисячі жінок. З врахуванням працівників ЧАЕС середня зарплата у місті складає 10,8 тисяч гривень, однак багато хто отримує мінімальну — 4850 гривень. Люди також працюють на будівництві, виробництві медичної техніки та фотоматеріалів, у геології та геодезії.
38-річний Михайло Лізунов народився у Росії, до 4 років жив у Прип'яті, потім два роки у Києві, а у 6 — переїхав з батьками до Славутича. Михайло отримав інженерну освіту у Києві й прожив у столиці 15 років. Там він одружився й у нього народилося двоє дітей, зараз його сину 8 років, а доньці — два. На початку зими чоловік з родиною повернувся до Славутича, винайняв квартиру і відкрив два заклади, в одному з яких продає розливне пиво, а в іншому — бургери.
Раніше Михайло працював у сфері корпоративних продажів, реклами, торгового обладнання. Спробувати почати власний бізнес вирішив у рідному місті.
"Бо без досвіду у жорсткому конкурентному середовищі стартувати було б складно. Тим паче ніша, з якої я стартував, тут була вільна", — розповів він.
В одному із закладів Михайло зараз працює сам разом із дружиною, але планує винаймати працівників і згодом "розширятись" на інші міста.
Читайте також: Електричка через Білорусь та Прип'ять, що розсипається. Чим живе Чорнобильська зона
Що з цінами на нерухомість
Однокімнатна квартира у Славутичі, залежно від стану, коштує від 8 до 13 тисяч доларів, а винаймати житло можна від 1,5 тисяч гривень на місяць без комунальних.
"Верхня планка є безмежною, тому що ми розпещені міжнародними проєктами. Коли будувалась арка ("Новий безпечний конфайнмент" над "Укриттям" — ред.) 500 іноземців стабільно жили в Славутичі, ціни для них були, звісно, вище", — сказав мер міста.
За 5 тисяч гривень у Славутичі, за словами Фомічова, можна винаймати якісну квартиру, а за 10 — котедж. Водночас як розповіли Суспільному жителі міста, "по знайомству" можна винайняти й трикімнатну квартиру у центрі міста з гарними умовами за 3 тисячі гривень.
Чим зайнятися
Місто не має власного транспорту. Славутич дуже маленький — усе місто можна обійти за 40 хвилин. Місцеві пересуваються пішки, на велосипедах або ж на таксі, яке у будь-яку точку у межах міста коштує 35 гривень. У Славутичі була спроба запустити громадський транспорт, проте ним майже не користувалися.
Водночас Славутич знаходиться на Поліссі, тож у ньому і поруч із ним — 1131 гектар лісу, переважно хвойного. Також неподалік є затока Дніпра з облаштованими пляжами, на яких можна плавати й ловити рибу. З розваг також – кіноконцертний комплекс, два басейни та п'ять фізкультурно-оздоровчих комплексів.
Михайло Лізунов розповів, що у Славутичі йому подобається стан екології, відсутність метушні, дитячі садки й маленькі відстані, що незвично після життя у Києві.
"Тут тихше, спокійніше, життя тече інакше. Однак у Славутичі не вистачає торговельно-розважальних центрів, куди можна піти із дітьми на вихідні. З іншого боку — за 50 кілометрів Чернігів, там можна проводити дозвілля. Або на природі", — сказав він.
Водночас за його словами, у місті "складно з медициною" — як з приватною, так і з державною, адже у місті не вистачає спеціалістів. Тож у разі виникнення будь-яких проблем зі здоров'ям краще їхати до сусідніх обласних центрів.
Також у Славутичі працює туристично-інформаційний центр та туристична дестинація "Славутич — ЧАЕС — Чернігівський регіон". У місті є один готель, три хостели, 10 ресторанів та кафе і лише одна заміська садиба для відпочинку. Фомічев розповів, що у "доковідні" часи місто мали лише дві тисячі туристів на рік, але у найближчі 5 років влада хоче збільшити цей потік до 10 тисяч. Автівкою з Києва до Славутича можна доїхати за 2,5 години, залізницею — за 4.
У 2020 році МОН зареєструвало понад мільйон заяв для вступу у вищі навчальні заклади України і 7 з 10 університетів, які стали найпопулярнішими серед абітурієнтів, розташовані у Києві, а три – в інших обласних центрах.
Читайте також
Славутич — місто без громадського транспорту або наймолодше місто України
Чи знаходить сільська молодь щастя у великих містах
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі аккаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!
