Славутич — місто без громадського транспорту або наймолодше місто України

Славутич — місто без громадського транспорту або наймолодше місто України

Славутич — місто без громадського транспорту або наймолодше місто України Суспільне, Андрій Стасюк

Славутич наймолодше місто України. Його побудували після аварії на Чорнобильській атомній електростанції для евакуйованих працівників ЧАЕС. Нині тут мешкає 25 тисяч людей. Про місто, яке будували вісім республік Радянського союзу розповів суспільному місцевий житель, колишній працівник ЧАЕС Олександр Купний. Він понад тридцять років мешкає в Славутичі.

У 1988 році Олександр Купний у віці 28 років приїхав працювати дозиметристом на Чорнобильську атомну електростанцію. Житло отримав з сім’єю у Славутичі.

“Річ у тому, що це єдиний об'єкт, який мене реально цікавив. Я дозиметрист. В душі прокидався дослідник. Полазити там, де не можна. Ми мали завдання збирати візуальну інформацію. Ми єдині, хто мав право на фото/відеозйомку в об'єкті укриття. Скрізь і всюди. Ми не ховалися. У нас було офіційне право, дозвіл від режимного відділу”, — розповів Олександр Суспільному.

Місто без громадського транспорту або наймолодше місто УкраїниFacebook / Олександр Купний

Олександр Купний приїхав на ЧАЕС у 1988 році

Славутич розташований приблизно за 70 кілометрів від Прип’яті. Туди досі славутчани їдуть працювати вахтовим методом. Електричка єдиний громадський транспорт у місті. Тож місцеві ходять пішки, їздять на велосипедах або використовують власні транспортні засоби. Також є таксі.

Місто без громадського транспорту або наймолодше місто УкраїниСуспільне, Андрій Стасюк

Олександр Купний каже, що в межах сорока гривень можна доїхати на таксі до будь-якої точки міста. До речі, Славутич перше місто із закладеним проєктом велодоріжок при будівництві.

Місто без громадського транспорту або наймолодше місто УкраїниСуспільне, Андрій Стасюк

“Саме місто невелике. Тут 15-20 хвилин з кінця в кінець пройти. Для чого тут громадський транспорт? Намагалися запровадити, але не прижилось. А ось таксі прижилось. Таксі є. Коли в хлібний треба поїхати. Особливо користується популярністю, коли злива, дощ. Коли непогода, але треба на електричку. Ще й чекати доведеться, поки звільниться таксі”, — розповідає славутчанин.

Місто без громадського транспорту або наймолодше місто УкраїниСуспільне, Андрій Стасюк

Рішення про будівництво нового міста посеред лісу було прийнято після аварії на ЧАЕС. У 1988 році було видано перший ордер на заселення квартир. Славутчани мали можливість заселитися або в багатоповерхівку або в котедж.

Місто без громадського транспорту або наймолодше місто УкраїниСуспільне, Андрій Стасюк

До будівництва Славутича долучилися будівельники й архітектори восьми республік Радянського Союзу. Зокрема, Литовська, Латвійська, Естонська, Грузинська, Азербайджанська, Вірменська, Українська та Російська республіки.

“Квартали фінансували з бюджету союзних республік. Вони привезли свій матеріал. Мали свій проєкт. Робочі звідти сюди приїжджали. Тобто тут реально було багатонаціональне будівництво. Найбільше мені подобається Грузинський квартал. Це єдиний квартал, де справжній є паркет. Справжній дубовий паркет. У їхньому проєкті високі стелі. Велика площа. У мене була квартира в Грузинському кварталі 72 квадрати”, розповідає Олександр.

Місто без громадського транспорту або наймолодше місто УкраїниСуспільне, Андрій Стасюк

Місто поділене на тринадцять кварталів: Бакинський, Бєлгородський, Вільнюський, Добринінський, Єреванський, Київський, Невський, Московський, Печерський, Ризький, Талліннський, Тбіліський та Чернігівський. Кожен квартал має свою архітектуру.

“Вірмени, до речі, єдині, хто завершив повністю свій проєкт. Єдиний квартал, де є мангали. Вони досі працюють. Жителі кварталу готують шашлики. Далеко ходити не треба, все облаштовано. Будували все за своїми проєктами, за своїми звичаями, як заведено. На мангалі видно кераміку, яка властива тільки їм. Це як маленька частина Вірменії. Всередині кварталу вірмени встановили фонтан. Ми його називаємо “Давид”. Але у 90-х роках не вистачало ресурсів, щоб обслуговувати його. Тому з фонтану зробили бесідку”, — пригадує Олександр.

Місто без громадського транспорту або наймолодше місто УкраїниСуспільне, Андрій Стасюк

У Славутичі є всі умови для виховання дітей, каже Олександр. Є багато навчальних закладів. Поряд з містом є кінно-спортивна база: “Хтось може з іронією говорити, що це місто пенсіонерів і дітей. Але насправді місто дуже комфортне для виховання дітей. В період від дитячого садочка до школи. Далі дітей треба відпускати у вільне плавання. До речі, коли з міста виїжджає молодь я не бачу в цьому чогось страшного. Молодь завжди виїжджає. Перш за все виїжджає не з міста, а від батьків. Хочуть жити самостійно. Я сам був таким. Діти мої теж роз’їхалися. Донька моя виїхала в неповні шістнадцять років у Харків. Так і не поверталася. Син живе і працює в Києві”

На початку свого існування усі садочки в Славутичі були переповнені, у місті є чотири школи.

“Вони теж були заповнені. Нині, на жаль, місто дорослішає. Населення теж дорослішає. Молоді приїжджати куди? Наразі, з чотирьох шкіл дві можна спокійно закривати”, - розповідає Олександр Купний.

Читайте також: Екопротести після Чорнобиля. НАШІ 30 – документальний серіал до 30-ліття Незалежності України

Він додає, що роботи для славутчан достатньо, зокрема, у сфері обслуговування: “Робота є. Вона різна. не всіх влаштовує рівень зарплати. Ідеально, якби тут було хороше чисте виробництво. Хоча б дослідницький реактор. Якщо виробництва не буде, то ми лишаємось з тим, щоб нас є. А у нас є станція, яка поступово скорочує персонал і це логічно. Вона виводиться з експлуатації. І у нас залишається ще зона, в якій працюють люди зі Славутича. Але це не багато робочих місць. У Славутичі можна було б розвивати туризм, місто унікальне”.

Робота на об'єкті

У Славутичі ледь не кожна історія мешканців пов'язана із зоною відчуження. Олександр Купний працював двадцять один рік дозиметристом на Чорнобильській АЕС. З 1988 по 2009 фотографував наслідки вибуху в об’єкті “Укриття” в Центральному залі четвертого енергоблоку.

Місто без громадського транспорту або наймолодше місто УкраїниЗ власного фотоархіву Олександра Купного

“Враження було, звісно...Я завжди порівнюю з печерою, де немає світла. І ти промінням світла ліхтаря підсвічуєш певні частини зруйнованих конструкцій, об’єктів, обладнання. При цьому, тоді дуже пахло озоном. А це яскравий показник того, що радіаційний фон — підвищений. Озон в повітрі з'являється при радіаційному випромінюванні близько тисячі рентген в час”, — ділиться спогадами Олександр.

Місто без громадського транспорту або наймолодше місто України

Місто без громадського транспорту або наймолодше місто УкраїниЗ власного фотоархіву Олександра Купного

У своїй роботі найголовнішим Олександр вважає не піддаватися страху: “Я хлопцям завжди казав, хто хотів сходити в об'єкт "Укриття", але боявся. Я кажу "Не пхайся. З тремтливими коліньми туди ходити не варто. Тобі ж гірше буде. Ти повинен бути впевнений у своїх діях, не думати "О Боже, тисяча рентгенів! О Боже, я захворію. Скоро помру". Звісно, ти скоро помреш. А поруч людина, яка про це не буде думати і буде жити довго й щасливо”.

Місто без громадського транспорту або наймолодше місто УкраїниЗ власного фотоархіву Олександра Купного

З 2009 року Олександр не працює на ЧАЕС. Пішов на пенсію. Нині займається фотографією.

Читайте також: Здичавілі корови, рисі, вовки, лисиці: як живуть тварини у Чорнобильській зоні відчуження
Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди