Кропивничанка Зоя Лебідь була однією з перших, хто вийшов на Євромайдан у Кропивницькому. Вона розповіла, спочатку на зібрання заборону накладав Ленінський суд Кропивницького: "Ми вирішили обійти ці заборони. Один депутат влаштував на площі приймальню і ми збиралися начебто на прийом". Тривога за життя людей, які вийшли на мирний протест, почала з'являтись у грудні.
21 листопада в Україні відзначають День гідності та свободи – офіційне свято, встановлене на честь двох революції, які відбулися в Україні у 2004 та 2013 роках.
У Кропивницькому щоденний Євромайдан розпочався з 24 листопада, розповіла Зоя Лебідь. "Домовились з редакторами трьох кропивницьких сайтів, щоб одночасно виставити оголошення, що збираємося на Євромайдан, бо знали, що будуть санкції. І одразу суд наклав заборону збиратися на площі. Пізніше цих заборон вже не було, бо зрозуміли, що ми все одно будемо збиратися".
У перші дні Євромайдану панувала скоріше святкова атмосфера. Тривога за людей почала з'являтись у грудні.
"Автомобілі наших майданівців арештовували, штрафували, зупиняли. Більшість активістів, які мали тоді машини, під кінець Майдану їх вже не мали – їх забрали на штрафні майданчики. Приходили до багатьох додому, арештовували, обшуки робили".
Кропивницький Євромайдан був віддзеркаленням Київського, говорить Зоя Лебідь.
"Ми їздили у Київ, бувало на декілька тижнів, бувало на декілька днів. Коли дівчина з Луцька перевернула портрет Януковича вниз головою і на неї подали в суд, то ми у нашому місті на наступний день також всі перевернули портрети".
Протистояння влади та євромайданівців посилилось у січні – у Кропивницький привезли декілька автобусів тітушок з Кривого Рогу, розповідає Зоя. "Ми знали, що готувались провокації. Декількох євромайданівців побили. Було реальне протистояння між місцевими та завезеними людьми.Тоді реально стало страшно".
Подія, що запам'яталася найбільше — прощання з Віктором Чміленком. Він загинув від кулі снайпера 20 лютого 2014 року. 22 лютого на площі зібралось майже все місто, згадує Зоя.
"Ми з Віктором не були особисто знайомі. Я знала, що є такий небайдужий фермер. Він зателефонував на початку і запитав, чи треба допомога. Привіз нам халву, батончики, щоб підтримати місцевий Майдан, а ми з ним поділились прапором Євромайдану, з зірками Євросоюзу".
Євромайдан вибухнув, як явище, бо у людей з'явився великий запит на справедливість, вважає Зоя Лебідь. "Був той момент, що я відчула: не можу не вийти. Звичайно, що була вимога відставки Азарова і напрямок в Євросоюз, але, в цілому, це було накопичення різних несправедливостей та корупційних скандалів".
1 березня, коли почалось захоплення російською армією Криму, всі чоловіки з кропивницького Євромайдану пішли до військкомату. "Нині більшість тих, хто був на Євромайдані, воюють. Практично Майдан став для нас підготовкою до самоорганізації, учасники стали волонтерами або добровольцями на війні".
