Кропивничанка Тетяна Бородіна — учасниця Євромайдану у Кропивницькому, тодішньому Кіровограді. Пригадала, на акції місті почали збиратися наприкінці листопада 2013 року. Після подій в Києві, коли 21 листопада студенти вийшли на акцію протесту. Це була реакція на рішення Кабміну призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Після спроби силового розгону майданівців у Києві 30 листопада, кіровоградські мітингувальники почали збирати гроші й відправляти людей у столицю на Євромайдан.
Про це Тетяна Бородіна розповіла Суспільному.
"Ми вийшли, щоб перемогли закон та справедливість. Спочатку нас було до 20 людей, потім 30-40, а потім почало збиратися до сотні відповідно до того, як розвивалися події в Києві і у нас в місті.


Нам говорили, що збиратися на акції протизаконно, що ми не маємо права цього робити. А далі влада "регіоналів" ухвалила 16 січня у Верховній раді славнозвісні закони, згідно з якими людей, які виходили на протести, мали ув'язнювати. За активну позицію мене прийняли до ради Кіровоградського Євромайдану, я очолювала жіноче крило".
До Києва на Євромайдан їздила тричі, пригадала Тетяна Бородіна.

Найбільше серед подій кіровоградського Євромайдану Тетяні Бородіній запам’яталося 26 січня 2014 року.
"Це був день, коли вікна та двері Кіровоградської обласної адміністрації позакривали мішками з піском, а стіни при 20 градусах морозу пообливали водою, бо наче б ми їх мали штурмувати. Напередодні мені подзвонили й сказали, що треба вийти та зайняти пост на пам'ятнику Кірову, щоб туди не забралися "тітушки". Я прибігла на сьому ранку і тут приїхала "тітушня". Вони хотіли підійти, але в цей час почали вже підходити наші побратими. Ми вигукували гасла Євромайдану, однак нас намагалися заглушити музикою з будівлі ОДА. В той день покійному герою Євромайдану Віктору ЧміленкуФермер, житель села Борисівка Бобринецького району Кіровоградської області, який загинув від кулі снайпера на Майдані 20 лютого 2014 року. "тітушки" молотком розбили голову".
28 січня 2014 року Тетяна Бороді написала вірш, який назвала "Синам України".
"Я його тоді прочитала на Майдані і ось тут такі слова: "Жінки на морозі стоять на колінах. Стоять і голосять, здіймаючи руки, бо долі дітей вже лежать у руїнах. Немає для матері більшої муки".

Серед перших євромайданівок була Тетяна Пташник. На той час вона працювала у Кропивницькому журналісткою в місцевій газеті.
"Спочатку це була робота, а потім я зрозуміла, що мені близькі цінності євромайданівців. Адже на той час президент Віктор Янукович заявив про певні пріоритети, а потім різко їх змінив і про це говорив увесь світ. Але найпершими вийшли на протест студенти, а потім цю хвилю підхопили й українці".
Учасником обох революцій, Помаранчевої та Гідності, був кропивницький історик Юрій Митрофаненко.
"Фактично Революція Гідності була продовженням Помаранчевої Революції. Головна мета обох – це боротьба за свободу, демократію і бажання бути частиною Європи, а не Росії. Я став учасником Помаранчевої революції, бо мене обурило, що Януковича призначили президентом всупереч народному волеєвиявленню. Учасником Революції Гідності став 30 листопада, їхав підтримувати Євромайдан, а потрапив на революцію Гідності, тому що дорогою дізнався про побиття студентів. Ці події мають велике значення для України. Завдяки ним Україна збереглася, як держава і не потрапила під вплив Росії".
Зі слів історика, під час подій Майдану у Кропивницькому з площі прибрали пам’ятник Кірову. Це відбулось 23 лютого 2014 року.
"Ми боремося за цінності. Свобода і Гідність – це наші цінності. У Росії таких цінностей немає і вони намагаються наші цінності відібрати. До речі, рінгтон у мене той, що і був тоді "Воїни світла, воїни добра". Тому зараз воїни світла і воїни добра захищають нашу свободу, вони виборюють нашу Гідність, нашу свободу, нашу незалежність".
24 лютого 2014 року площу Кірова перейменували на Героїв Майдану, а вулицю Дзержинського – на Героя Небесної Сотні Віктора Чміленка.