Місто Кропивницький відзначає сьому річницю перейменування. 14 липня 2016 року Верховна Рада України ухвалила рішення про зміну комуністичної назви Кіровоград на українську – Кропивницький. За це проголосували 230 депутатів. Що змінилося за сім років, чи звикли до нової назви жителі? Суспільне зібрало думки кропивничан.
До 14 липня 2016 року місто мало назву партійного псевдоніма одного з організаторів масових репресій Сергія Кірова. 14 липня 2016 року постановою Верховної Ради України місто перейменували на честь фундатора українського професійного театру Марка Кропивницького. Це відбулося в рамках декомунізації – відповідно до вимог Закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".
Кіровоградська міська рада подала на розгляд Верховної Ради сім можливих варіантів назви. Окрім Кропивницького, це були Єлисаветград, Інгульськ, Златопіль, Благомир, Ексампей, Козацький. Депутати обрали Кропивницький.
Нині це єдине місто у світі, назване на честь театрального діяча, говорить кандидат історичних наук Юрій Митрофаненко.
"У міста з’явився бренд – ім’я. Тут відбувся дуже потужний мистецький фестиваль КропФест, і воно на деякий час стало театральною столицею України. Містяни прийняли нову назву міста. Окрім КропФесту, це "Ресторація Кропивницьких", КропХаб, КропРіверТур, Велокроп. Тепер, як на мене, місто має перспективу далі розвиватися як туристичний центр, бо до цього зобов’язує назва. А які перспективи з Кіровоградом? Таких назв купа по всьому колишньому СРСР – Кіровакан, Кіровабад, Кірово. А тут унікальна назва Кропивницький. Але головне, що в умовах російсько-української війни ми не допустили, щоб у центрі України було місто з проросійською або комуністичною назвою. А воно б могло бути Кіровоградом або Єлисаветградом. Як би воно могло бути Кіровоградом? Якби виграли суди ті, хто подавав скаргу на назву Кропивницький, що це рішення нібито ухвалили незаконно. А так ми позбулися й радянської, й не допустили імперської назви".
Суспільне також поцікавилося думками двох почесних громадян міста. Олександрові Симоненку 49 років. Він – багаторазовий переможець і призер Кубків і чемпіонатів світу з велоспорту, срібний призер Олімпійських ігор у Сіднеї у 2000 році.
"В умовах тієї ситуації, яка в нас зараз склалася, то я іншої назви для міста не бачу. Я вже звик до неї. Назва дуже гарна. Моє бачення, що вона місту підходить. Якщо врахувати, що з нами роблять оці люди (російська армія – ред.), то ніякого Єлисаветграда не повинно бути".
Сергієві Недільку – 66 років. Він – доктор технічних наук, колишній ректор льотної академії.
"Ця назва мені подобається й місту вона підходить. Вона націлює місто на майбутнє – щоб воно все-таки стало театральним центром України й міжнародним театральним центром. Воно так і стало відбуватися після того, як сталося перейменування".
Також журналісти Суспільного поспілкувалися з кропивничанином Глєбом Цукановим. Йому 17 років. Він – президентський стипендіат, переможець всеукраїнського етапу конкурсу-захисту науково-дослідних робіт Малої академії наук.
"Я за сім років звик до нової назви. Але, на жаль, можу сказати, що люди в Україні та за її межами не дуже усвідомлюють, що це саме за назва. Інколи говориш Кропивницький, і люди запитують: "А це що?". Кажеш: "Кіровоград". Тоді розуміють. Коли я їду за кордон, то говорю, що я з невеликого міста з центру України. Воно славиться своїми культурними й історичними діячами. Назване на честь Марка Лукича Кропивницького. Але навіть у нашому місті не всі знають про нього. Місцеві жителі й навіть мої однолітки неодноразово питали в мене, хто це і просили про нього розповісти, хто це і що він зробив важливого для України".
