Катерина Дорош з Кропивницького 12 років допомагає безпритульним тваринам. Цьогоріч через повномасштабне вторгнення Росії в Україну вона двічі їздила за 500 кілометрів у Краматорськ, щоб евакуювати звідти тварин. З 58, яких привезла звідти, 45 знайшли в Кропивницькому родини.
Суспільне розповідає історії людей, з якими познайомились протягом 2022 року, й вчинки яких надихнули на добрі справи інших.
Трирічна Беті ( на фото) приїхала в Кропивницький в серпні. Її евакуювали з 25 собаками: "Трьох залишили господарі, я так розумію, коли евакуювалися, — розповідає Катерина Дорош. — Яка причина, чому не змогли, ми цього не знаємо і вже не дізнаємось".
Поки Беті живе в центрі, для неї шукають господарів: "Чудова собака, просто душа. Вона така класна, хто її візьме — не пошкодує, тому що це настрій. Зараз така ситуація в країні, але ж коли поруч таке чудо, воно якось додає трохи позитиву".
У Краматорську тварини жили на території колишнього заводу. Доглядали за ними місцеві жительки. "Одні з них – три пси, які потрапили в Краматорськ з Авдіївки – військові, з, якими вони виросли, міняли місце дислокації й не могли їх забрати із собою. Коли ми їх забрали й був сюжет — їх побачив військовий, який їх змалечку виростив, — каже Катерина, — але в нього поранення, комісували, тому він не на війні, живе під Одесою. Він подзвонив і плакав дуже, каже, хоче їх забрати. Чепуха, Чебурек — так їх військові назвали — і Малеча".
Ще одній собаці з Бахмута не шукають родину — її обіцяв забрати господар. Його родина виїхала за кордон, він попросив Катерину забрати тварину.
Нині Катерина Дорош хотіла б допомогти тваринам у Бахмуті: "Це біль взагалі за людей, і за тварин. Там забирали бабусю під обстрілами, і що впало в очі – залишилась собака і кіт. Тут питання життя людини стоїть, ну і, звісно, вони бабусю забрали, а тварини залишились. І от в такі моменти ти розумієш, що далі з тими тваринами відбувається, і це жахливо. Тому в планах є, і дуже хотілося б поїхати".
Нині у центрі 350 тварин. Аби прогодувати їх, витрачають 50 тисяч гривень щомісяця – це гроші благодійників.
Читайте також: історії людей, що надихають
- Перша історія: "Допомагатиму українським військовим до кінця свого життя", – пенсіонерка з Кропивницького.
- Друга історія: "Допомагати – це нормально". Школяр з Кіровоградщини зібрав 200 тисяч гривень для ЗСУ.
- Третя історія: "Цінуємо кожен прожитий день". Родина акторів з Харкова – про переїзд на Кіровоградщину.
- Четверта історія: "Під час лікування у шпиталі вирішив, повернусь на фронт". 19-річний доброволець з Кропивницького
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері , Телеграм, Інстаграм та Ютуб
