До хорошого уроку вчитель готується все життя. Пам'ятаєте цю цитату Василя Сухомлинського? Він не просто так думав, а жив за цим принципом. Свій перший урок провів у 17 років, і з того часу постійно намагався бути кращим учителем, кращим вихователем, кращим другом для своїх учнів. Він вивчав внутрішній світ дитини, розумів її страхи, переживання, біль, шукав та розвивав здібності, виховував у них людяність, чесність, гідність, працелюбність. Чому на честь педагога в Україні називають вулиці, розповів голова обласної асоціації Василя Сухомлинського Адам Бик у подкасті Суспільного Кропивницький "Провулиці".
Слухайте подкаст на SoundCloud, GooglePodcasts та ApplePodcasts.
Де розміщені вулиці
Вулиці, названі іменем Василя Сухомлинського розміщені в Києві, Дніпрі, Івано-Франківську, Луцьку, Львові, Вознесенську, Кривому Розі, Калуші, Кременчуці, Ковелі. Майже кожна область України має хоч одне місто чи село, де є вулиця, названа на честь педагога. На Кіровоградщині вулиця Сухомлинського є у Світловодську, Олександрії, селі Власівка. Невеликий провулок є в Кропивницькому.
Родина Сухомлинських
Василь Сухомлинський народився 28 вересня 1918-го року у селі Василівка. Тоді це село належало до Олександрійського повіту Херсонської губернії. Нині це Олександрійський район Кіровоградської області.
Родина жила скромно. Батько Василя Олександр працював спочатку як тесляр Людина, що займається грубою обробкою деревини, спорудженням дерев'яних будов, виготовленням простих дерев'яних меблів.та столярЛюдина, що займається обробкою (тоншою, ніж теслярська) дерева і виготовленням виробів із нього.. А в радянські часи став громадським активістом, завідував колгоспною хатою-лабораторією, був вчителем трудового навчання та сільським кореспондентом.
Мати Оксана була домогосподаркою. Зимовими вечорами за вишивкою чи прядивом вона читала своїм дітям казки. Василь в родині був не один – у нього були двоє братів: Іван та Сергій, а ще сестра Меланія. Усі діти стали вчителями.
Василь ріс творчою дитиною. Коли його в 1926-му році віддали у семирічну школу, хлопець розкрив свої таланти: він писав вірші, малював, грав на музичних інструментах та проявив педагогічні здібності: допомагав однокласникам, а інколи й міг замінити вчителя.
У 1934 році випускник школи поступив у Кременчуцький медичний технікум, але навчання покинув. Тоді ж записався на підготовчі курси учительського Кременчуцького інституту, де навчався на факультеті української мови і літератури. Та через рік захворів, і припинив навчання. Заочно Сухомлинський вступив у Полтавський педагогічний інститут, і там вже відучився повністю.
У 17 років Василь працював вчителем у сільських школах свого району. Коли довчився і отримав диплом, став завучем у школі Онуфріївки, де працював до кінця свого життя. Але з перервою, яку створила Друга світова війна.
Друга світова війна та втрати
Історія трагедії почалася з історії кохання. У 1939 році Василь Сухомлинський покликав вийти за нього свою дівчину Віру Повшу. Молода родина прожила разом два роки. Але в 1941 році диктор на радіо оголосив про початок німецько-радянської війни. Хлопець у свої 22 роки пішов на фронт добровольцем. Вдома в Онуфріївці на нього чекала вагітна Віра, якій теж тоді було 22.
Незабаром село окупували. Віра народила сина та залишила його батькам. А сама стала допомагати підпільникам: розповсюджувала листівки, скинуті з літаків та переховувала солдатів, що втекли з полону. Але її викрили гестапівціЧлени таємної державної поліції Третього Рейху.. Жінку довго і болісно катували, аби вона видала імена керівників підпілля. Та дівчина мовчала, і тоді гітлерівці знайшли її маленького сина та вбили на її очах. А через декілька днів і саму Віру, яка так нічого і не розповіла.
Ось що писав Сухомлинський у листі до московського колеги у 1967 році. "Обо всем этом я узнал после освобождения района. Я сам был при допросе нашими товарищами предателя-полицейского, который рассказал, как выколол ей "только" один глаз, а второй, мол, выколол не я, сжальтесь. Полицейского повесили".
Крім болю душевного, війна завдала молодому Сухомлинському і болю фізичного. Він двічі отримував поранення під час боїв. Перше – в листопаді 1941 року під російським містом Можайск. Друге – у лютому 1942 року в бою під іншим російським містом – Ржев. Це було тяжке поранення, хірурги довго рятували від ампутації ліву руку, а уламок снаряду влучив під серце. Чотири місяці Сухомлинський лікувався в госпіталях селища Ува Удмуртської республіки в Росії, а після лікування – знову хотів повернутися на фронт. Та медики категорично заборонили.
Друге одруження та повернення до Кіровоградщини
Не отримавши дозволу повернутися на війну, Сухомлинський продовжив працювати педагогом. І поки Кіровоградщина була окупована, влаштувався на роботу директором школи і вчителем російської мови й літератури у селищі Ува, в якому він лікувався. Там познайомився зі своєю другою дружиною.
Ганна Девятова працювала інспекторкою в Народному комісаріаті просвіти Удмуртії. У 1943 році керівництво направило її перевірити готовність до нового навчального року дитячих будинків в селищі Ува під Іжевськом і, разом з тим, перевірити середню школу, де Сухомлинський працював директором. Вони сподобались один одному і почали листуватися. А через рік у 1944-му році одружилися.
Коли війна закінчилась, Василь Сухомлинський забрав Ганну в село Павлиш, що на Кіровоградщині. Нині воно належить до Онуфріївської територіальної громади. І в Павлиші вони прожили до кінця життя педагога.
Пошуки себе та відновлення школи після війни
Уявіть собі село після війни. Передусім, це люди, які втратили рідних та близьких, які втратили майно, які бачили смерті і знущання, які залишились з цією травмою на все життя. І це діти, яким довелося дуже рано стати дорослими. В такому середовищі опинився Василь Сухомлинський, коли повернувся в Україну.
Спочатку педагог з 1944 по 1948 рік працював завідувачем Онуфріївського районного відділу народної освіти. Він шукав хороших вчителів, відбудовував школи, організовував харчування, але така адміністративна робота не дуже йому подобалась.
"Через деякий час його призначили директором школи. Не тому, що він не бачив перспективи, а тому що він не бачив освітній процес. Сухомлинський був відданий ідеї творення людини. Він був весь час у пошуках самого себе, як педагога, як вчителя, як наставника. І саме в школі він побачив змогу реалізації себе. Це був не вимушений крок, це було намагання реалізувати своє покликання", – розповів Адам Бик.
У 1948-му році Сухомлинський став директором та вчителем у селі Павлиш. Уся павлиська школа – чотири маленькі класи. Через таку тісноту дітей вчили у три зміни, а ввечері на усі класи була лише одна гасова лампа. Василь Олександрович зітхнув і крок за кроком почав все перероблювати. Педагоги разом з учнями будували нові шкільні корпуси школи. Навколо новозбудованої школи висадили сад, виноградник, розарій, облаштували голуб’ятню, теплицю, пасіку, кролеферму, зробили майстерні та свою власну маленьку метеостанцію, де нерідко вчителі проводили уроки. На цьому наполягав Василь Сухомлинський. Природа взагалі в його педагогіці мала особливе значення.
Маленьких школярів вчили за допомогою гри та казки. Сухомлинський написав півтори тисячі повчальних казок та оповідань. Під час роботи вчителем та директором, він не просто сухо викладав матеріал за системою. Він вивчав поведінку дітей, слухав їх проблеми, враховував потреби, досліджував внутрішній світ.
Якось він поставив собі таке питання: чому деякі підлітки йдуть на злочин? Чому колишні розумники та розумниці у старших класах ставали агресивними та навіть небезпечними? Тоді він вивчив матеріали слідства у 460 кримінальних справах і помітив таку закономірність: у кожній сім'ї такої дитини було щось недобре. Ніхто не зважав на їх потреби, почуття, особливості.
"Я не бачив жодної дитини, яка не хотіла би бути хорошою, – каже голова обласної асоціації. – Яка б не хотіла бути відмінницею чи відмінником. Це світ дорослих, намагаючись втиснути в дитяче сприйняття своє власне бачення суспільства, псує дитину. Дитина від природи щира, відкрита, відверта. Вона може творити чудеса, якщо їй дати можливість і створити умови для самореалізації. Вона дуже шанобливо ставиться до своєї чесності, гідності, до себе самої".
Дитина боляче сприймає низьку оцінку. "Якщо їй поставити оцінку, яка принижує її гідність. Коли дитина старалася та працювала, а робота не оцінена належно – це дуже боляче. Ламається дитячий світ зусиллями дорослих. Ось проти чого виступав Сухомлинський. Не дозволяти цього робити нікому. Не обмежити цей світ якимись заборонами, настановами, правилами, рамками. Дати дитині можливість бути собою".
Педагогіка Василя Сухомлинського
Ось так потроху Василь Сухомлинський вивчав дитячий світ. А потім сформував власну педагогіку, яка разюче відрізнялась від традиційної радянської системи освіти. Радянська школа розвивала інтелектуальні здібності учнів, використовуючи до всіх один підхід. Намагалася виховати майбутніх робітників та робітниць. Сухомлинський ж враховував індивідуальність кожної дитини, і хотів за допомогою системи цінностей виховати порядних, чесний, милосердних, творчих та працьовитих людей. Свої ідеї та бачення він описав у своїх працях "Духовний світ школяра", "Людина неповторна", "Моральний ідеал молодого покоління", "Виховання особистості в радянській школі".
"Це було бачення людини, її сутності, її природи. Чому власне людина з'являється на світ? Щоб дати відповідь: хто я є в цьому світі? Для чого я є, що маю зробити для того, щоб гармонізувати свої інтереси, свої потреби, свої бажання, свої нахили, свої здібності з тим світом, в якому буду жити. Ось цей підхід – він фундаментальний в педагогіці Сухомлинського", – розповів Адам Бик.
Також Василь Сухомлинський вважав, що потрібно виховувати гуманну особистість. Що це значить? По-перше, любов та повага до природи. Не ображати кішку, не ламати гілку, не чавити хробака. По-друге, повага та турбота до інших людей. Він розумів, що є діти сильніші, є слабші. Є розумніші, є менш розумні. Але взаємоповага дозволила б кожній дитині в колективі рости здоровим та щасливим. Ці ідеї він описав у своїх працях "Серце віддаю дітям", "Народження громадянина", "Павлиська середня школа".
Проте не всі колеги сприймали ідеї Василя Сухомлинського. Критики звинувачували його в абстрактному гуманізмі. "Тобто він віддає перевагу гуманістичним цінностям, але принижує цінності політичні. Ще у ХХ столітті він говорив, що ми вступаємо у світ людини. Не у світ технологій чи матеріальних благ. Бо саме людина є творцем та носієм духовних, моральних, технічних та інших благ, якими вона потім послуговується. Педагога звинувачували, що він возвеличує людину, але не враховує реалії, в яких людина живе".
Критику Сухомлинський сприймав боляче, та все одно продовжував вивчати дитячий світ та переконувати інших своїми статтями, дисертаціями, книгами.
Сухомлинський та комунізм
До речі, про його роботи. В багатьох з них зустрічається відверто комуністична ідеологія. І навіть в одній з його найкращих книг "Серце віддаю дітям" є такі розділи, які не публікуються через закон про декомунізацію. Це "З думою про комуністичну партію", "Виховання радянського патріотизму у школярів" або ж "Діти вступають в організацію юних ленінців". Але, чи дійсно він підтримував ідеї комунізму, чи робив це вимушено?
"Він щиро вірив у прекрасне майбутнє, вірив у здатність людини вибудувати таке суспільство. Та чи вірив він у комунізм і чи знав, що це таке? Сухомлинський намагався зрозуміти, хотів вкласти у поняття комунізм не політичний підтекст, який тільки пізніше осмислила сучасна політологічна наука. Його розуміння комунізму – це інше бачення моделі суспільного устрою, ніж та, яка історично вибудовувалися", – розповів Адам Бик.
А ось що про це розповіла донька педагога та академікиня Національної академії педагогічних наук Ольга Сухомлинська у виданні vseosvita.ua.
"Ви ж розумієте, він народжений у ті часи. І сумнівів у радянській владі у нього не було. А от сумніви щодо керівництва освітою він мав. Я роблю такі висновки, тому що в архіві є досить багато листів до Хрущова, до Центрального комітету, де він висловлює свою думку щодо шкільної політики. Наприклад, він написав до Хрущова лист щодо організації шкіл-інтернатів, в якому виступає категорично проти проголошеної партією моделі забирати з раннього віку дітей до інтернатів, аби вивільнити батьків для виробництва. Сухомлинський також висловлював сумніви щодо освітньої реформи 1957-го, де головним ставало виробниче навчання, написав лист до ЦК".
Деякі його вчення не проходять перевірки часом. Бо змінюється світ, змінюються цінності, змінюється бачення різних явищ. Але його основні ідеї: розвивати індивідуальність дитини та використовувати для цього гру, казку, природу – покладені в основу Нової української школи, вважає Адам Бик.
Василь Сухомлинський пропрацював у Павлиській школі 23 роки, і дійсно віддав її учням своє серце. Помер вчитель 2 вересня 1970 року, коли йому був 51 один рік. Поховали його у селі Павлиш.
Читайте також
- Олександр Пашутін – міський голова Єлисаветграда (нині це Кропивницький) з 1878 по 1905 роки. На площі перед Кропивницькою міською радою стоїть йому пам'ятник, а ще його іменем назвали вулицю в центрі міста – Пашутінська. Чому з-поміж усіх міських голів саме йому дісталися такі почесті та чи дійсно він цього заслуговує?
- Від стародавніх поховань до міста під землею. Як Нінель Бокій Кіровоградщину досліджувала. Історія про історикиню, археологиню та дослідницю, яка приїхала на Кіровоградщину та зробила сотні важливих відкриттів.
- Чому Олена – Журлива? Історія української поетеси, яка жила та викладала у Кропивницькому
