Чому Пашутіну поставили пам'ятник та назвали на його честь вулицю?

Чому Пашутіну поставили пам'ятник та назвали на його честь вулицю?

Чому Пашутіну поставили пам'ятник та назвали на його честь вулицю? Суспільне Кропивницький

Олександр Пашутін – міський голова Єлисаветграда (нині це Кропивницький) з 1878 по 1905 роки. На площі перед Кропивницькою міською радою стоїть йому пам'ятник, а ще його іменем назвали вулицю в центрі міста – Пашутінська. Чому з-поміж усіх міських голів саме йому дісталися такі почесті та чи дійсно він цього заслуговує? Відповідає на ці питання історик Юрій Митрофаненко.

Родина, дитинство, бізнес

Олександр Пашутін народився 26 листопада 1846 року. Його батько – потомствений почесний громадянин міста Микола Пашутін. Мати – донька купця Ірина Остроухова.

Пашутіни жили на вулиці Безпопівська, сучасна вулиця Гоголя. "На цій вулиця була церква. Але в ній рідко можна було зустріти священника. Це була церква старовірів або розкольників. Вони втратили священиків: одні були знищені, інші перейшли в іншу віру. До старообрядців належала й родина Пашутіних".

Старообрядці – це православні, які були проти Російської православної церкви та реформ московського патріарха Никона. Вони хрестилися двома пальцями, не стояли на колінах, відмовились переписувати церковні книги, визнавали лише старі ікони і залишились вірними ще низці обрядів, які змінилися під час реформ.

"Ці люди зналися на бізнесі. Серед них було дуже багато купців, підприємців. Одним із них був як раз батько Микола Пашутін. Тому Олександру було у кого вчитися веденню бізнесу".

Родина Пашутіних мала свою справу. Вони торгували алкоголем та бакалією. Після того, як Олександр закінчив Одеське комерційне училище, він успадкував батьків бізнес. Відомо, що керував ним успішно, адже в майбутньому жив на прибуток від нього. "Дуже часто нарікають Пашутіну, що він споював населення, тому що в нього був горілчаний бізнес. Але він був абсолютно легальний та незаборонений. А стосовно стереотипів, хто кого споював, мені колись розповідали слова одної пісні: "Іде козак додому, нікого не чіпає. Біля шинка проходжає. Тут жид з шинка вибігає, козака за чуба хватає, в шинок його затягає і горілку козаку в рота заливає". Тобто винний не той, хто п'є, а той, хто виробляє і продає".

Третій епізод подкасту Суспільного: Кропивницький "Провулиці", який присвячений міському голові, можна послухати на SoundCloud, GooglePodcasts та ApplePodcasts.

Як у місті з'явився трамвай та водогін

25 червня 1871 року Пашутіна обрали гласним єлисаветградської міської думи. "Якщо говорити "сучасною" мовою, він став депутатом. Ним був аж сім років, поки не став міським головою".

12 травня 1878 року у таємному голосуванні за Олександра Пашутіна проголосували 50 гласних з 55. Так він став міським головою. На посаді градоначальника Пашутін пробув 27 років. Одним з його основних досягнень є створення водогону. До цього люди носили воду у будинки з колодязів або набирали з річки.

"Коли з'явився водогін, в місті було, за переписом 1911 року, 75 тисяч людей. До того тисяч 50 десь. І місто без водогону, хтось цю проблему мав вирішити. Запрошено Алтухова, який зробив водогін в Алушті і мав досвід. Вода "пішла" по всьому місту, з'явились фонтани".

Друге основне досягнення – це трамвай. Він з'явився у 1897 році, п'ятий у Російській імперії після Львова, Чернівців, Києва, Катеринослава, нині це місто Дніпро. Трамвайне депо розміщувалось на вулиці Велика Пермська.

"На заводі Ельворті працювали кілька тисяч людей, їм потрібно було добиратись на роботу. Людям потрібно було на залізничний вокзал, або відпочити у парку. Так була вирішена проблема з транспортом. Лінія була прокладена навіть на Кущівку. Сам трамвай був електричним, він їздив аж до 22:00. Пашутін знайшов інвесторів та ініціював його створення".

Трамвайне депо знищили у серпні 1941-го року в часи Другої світової війни. "Коли радянська влада відступала під натиском німців, вони використовували тактику "випаленої землі". Тобто, щоб трамвай не дістався ворогу, більшовики самі його підірвали. Вже після звільнення тоді ще Кіровограда його не відновлювали. А сам трамвай відправили до Вінниці. У них є пам'ятник трамваю, цілком можливо, що то наш стоїть".

Чи можна прийти до міського голови та попросити гроші?

З часів свого депутатства Олександр Пашутін був членом правління реального училища та опікуном жіночої і чоловічої гімназій. Був випадок, який лікар Натан Ширман описав у своїй книжці "Спогади лікаря". Коли Натан був студентом, висловив космополітичні погляди: він сказав, що у нього немає батьківщини. Що батьківщина для нього – це весь світ. Це було пов'язано з тим, що Ширман – єврей, а такої країни, як Ізраїль, у ті часи не існувало. Такі висловлювання не сподобались правлінню гімназії і йому сказали: "Якщо у тебе немає батьківщини, то чому за твоє навчання має платити звичайний руський мужик?" Його позбавили права на безкоштовне навчання й заборонили репетиторство.

"Інспектор гімназії порадив Натану піти додому до міського голови і попросити в нього гроші. Додому, уявляєте? Він пішов і Пашутін його прийняв. Спочатку міський голова сказав, щоб студент звертався до своєї громади. Поясню, раніше євреї жили своїм кагалом. У них були окремі лазні, школи, бібліотеки. Але Ширман не розгубився і нагадав очільнику, що той є почесним опікуном їх гімназії. Тоді Пашутін дав йому 30 карбованців. Сума не маленька, на той час. І це не перший випадок, коли він допомагав студентам заплатити за навчання".

У 1897-му році вийшла друком хроніка міста під оригінальною назвою "Исторический очерк города Елисаветграда". "Це перше в Російській імперії створення очерку з історії міста. Говорять, що Пашутін не міг її написати. Думка краєзнавця Володимира Боська, що це писав викладач словесності реального училища Микола Феодосійович Марков у співавторстві з Пашутіним. Хоча прізвища Маркова там немає".

Єврейські погроми та симпатія до Російської імперії

За каденцію головування Олександра Пашутіна у місті сталися два єврейські погроми. Перший у 1881, другий – у 1905 роках. В Єлисаветград приїжджали люди і громили єврейські будинки. Житла грабували, а з людей знущалися. Під час другого єврейського погрому відомі смертельні випадки.

"Погроми організовувала Російська влада, антисемітизм був їх державницькою політикою. Коли у 1881 році вбили царя Олександра ІІ, в його смерті звинуватили саме євреїв. Придумали гасло "Бей жидов – спасай Россию". Таким чином думали й подавити революційні настрої, щоб люди могли так "випустити пар". Такі триденні погроми були в кожному місті. Що міг зробити Пашутін? Він не міг їх захистити, адже поліція підпорядковувалась владі. Організатором погромів він точно не був".

Є ще одне звинувачення, яке висувають Пашутіну. Він прихильник Російської імперії. За його часи у Єлисаветграді Марко Кропивницький створював перший український професіональний театр. Пашутін про це вирішив не згадувати в історичному очерку.

"Пашутін не був українцем, він був російським царським чиновником. Він не симпатизував створенню української держави, але це й не значить, що він був проти українців. Треба поєднувати патріотизм із здоровим глуздом. Так, він не допомагав розвитку українського театру, але свою роботу виконував добре. Головне – це перелік тих добрих справ, які Пашутін зробив для міста".

Чому ми його вшановуємо

На площі біля Кропивницької міської ради стоїть пам'ятник Олександру Пашутіну. Його поставили у 2009-му році. На його честь у 1993-му році назвали вулицю в центрі міста – Пашутінська. Раніше вона називалася на честь одного з місцевих борців за радянську владу — Івана Компанійця. Чому з усіх міських голів так вшановують саме його, Юрій Митрофаненко відповідає так:

"Пашутіну пощастило. Ще у добу перебудови почали говорити про нього, про очерк. Потім почали дивитися, що ж в місті з'явилося за його каденцію. Водогін був, трамвай, історія міста. Це ж не самопіар, це піар конкретними справами. У 2009-му був запит на таких людей. Була потреба у міських голів показувати: дивіться, які у нас були попередники. Тому ім'я Пашутіна було дуже розкрученим, і не даремно".

Пашутін помер 1 листопада 1905 року, трохи не доживши до свого 60-річчя. Прощалися з ним в Успенському соборі, де нині стоїть міська рада. Його поховали на Петропавлівському кладовищі. У 1921 році могилу зруйнували більшовики.

Третій епізод подкасту Суспільного: Кропивницький "Провулиці", який присвячений міському голові, можна послухати на SoundCloud, GooglePodcasts та ApplePodcasts.
Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди