У Харкові 22 лютого 2025 року пройшла панахида за загиблими у теракті поблизу Палацу спорту у 2015 році. Цього року — десята річниця вибуху, що стався під час мирної проукраїнської ходи та забрав життя чотирьох людей.
Пам'ять загиблих Ігоря Толмачова, Вадима Рибальченка, Миколи Мельничука та Данила Дідіка вшанували біля меморіальної дошки в Іоано-Богословському храмі ПЦУ.
Захід провели біля дошки з іменами жертв у храмі, а не біля меморіального каменя, закладеного на місці скоєння теракту, як торік, через інформацію про можливі провокації, сказав Суспільне Харків координатор харківського Євромайдану Володимир Чистилін.
"Це дуже важливо — розказати, що харків'яни 22 лютого 2014 року зберегли цілісність і суверенітет нашої держави. Бо Янукович приїхав і був сценарій, що, на той момент п'ять російських губернаторів, які сиділи в Палаці спорту, повинні були проголосити цей з'їзд Південного Сходу — відокремлення південного сходу від Києва. Танки стояли напоготові вже в Бєлгороді, і повинно було бути вторгнення", — каже Чистилін.
Якби це сталося в 2014 році, невідомо, яка була б доля. Харків'яни врятували тоді країну.
Свого друга Ігоря Толмачова сьогодні згадував волонтер і ветеран Леонід Онищенко — разом вони понад 10 років займалися альпінізмом.
"Ми несли голову цього 50 метрового прапора. Ну ось я тримав правий кут, він — лівий. Потім хтось подзвонив, і він зробив кілька кроків вперед. Пролунав вибух. Єдина шрапнелина в серце йому потрапила", — згадує Онищенко.
Сьогодні я дуже збентежений, тому що я, звичайно, згадую тих хлопців, з якими разом був тоді на акції. Уявляєте, що така альпіністська зв'язка? Дві людини по черзі один одного страхують, тобто довіряють життя. Ігор Толмачов загинув у той день. Я йому закривав очі, викликав дружину його. Це завжди буде зі мною.
Але сьогодні, за десять років по тому, мене не менш бентежать роздуми про майбутнє нашої країни. Тому що, ви всі знаєте, який справжній шторм твориться зараз на міжнародній арені. Уся підтримка України з боку Заходу під великим питанням перебуває. (...) Тому я зараз у цій польовій формі. Щоб підкреслити, що немає часу перевдягатися, війна триває. І, можливо, нам доведеться, як сто років тому, самотужки якось тримати цей фронт.
За словами адвоката потерпілих, а нині військового Олега Головкова, родини загиблих досі не отримали від держави компенсацій. А Сергій Башликов, Володимир Дворніков і Віктор Тетюцький, засуджені за скоєння теракту, не відбувають покарання, бо були обміняні в Росію у 2019 році.
"Я нагадаю, що то було 91-92 особи на 127. Тобто Україна віддавала 127 осіб. І серед тих, кого віддали, були ці вбивці. Ми знаємо, де вони проживають, де працюють, за якою адресою вони мешкають і коли вони виходять з під'їздів, а коли заходять. І я впевнений, що рано або пізно вони доєднаються до іншого світу", — сказав Головков.
Андрій Дідік через вибух втратив 15-річного сина Данила. Батько каже, обурений тим, що організатори злочину не відбувають присуджене покарання.
"Дійсно, Олег дуже правильно сказав — про те, що зло залишилося непокараним. Можна на пальцях однієї руки порахувати, коли я не був (на засіданнях — ред.) — це були поважні причини. Але я ходив на всі засідання з надією на те, що ці покидьки… Я був упевнений, що просто буде покарання", — говорить Дідік.
Що відомо про теракт біля Палацу спорту у Харкові у 2015 році
22 лютого 2015 року о 13:14 у Харкові біля Палацу спорту вибухнула міна МОН-100, захована у сніг. Її привели у дію дистанційно — за допомогою мобільного телефона. Боєприпас напередодні вночі заклали у купу брудного снігу поблизу проїжджої частини проспекту Петра Григоренка (у 2015 році — Маршала Жукова).
У той день поблизу Палацу спорту була мирна проукраїнська акція, активісти планували пройти ходою після її завершення до центру Харкова. Вибух пролунав, коли колона рушила. Внаслідок осколкових поранень на місці загинув активіст Євромайдану, харківський науковець Ігор Толмачов і підполковник міліції Вадим Рибальченко, який приїхав у той день з колегами з Первомайського, щоб стежити за порядком на акції. У лікарні у наступні дні померли 15-річний школяр Данило Дідік та 18-річний студент Микола Мельничук. Ще 11 людей, серед яких працівники міліції та СБУ, були поранені.
Вибух кваліфікували як теракт. За чотири дні правоохоронці затримали трьох підозрюваних — Володимира Дворнікова, Віктора Тетюцького та Сергія Башликова. Вони зізналися у скоєнні злочину, але під час судового розгляду відмовилися від своїх показів. Слідчі встановили, що троє були прихильниками Антимайдану та у лютому 2014 року познайомилися у лікарні Харкова, де лікувалися після побиття на Майдані у Києві.
Слідчі вважають, що Дворніков контактував з представниками ФСБ у Бєлгороді РФ, та двічі їздив туди. Під час другої поїздки йому запропонували здійснити теракт у Харкові за допомогою міни МОН-100. За це росіяни обіцяли 10 тисяч доларів.
У вироку суду йдеться, що об'єкт для скоєння теракту Дворніков обрав сам, міну йому передали через схованку у Харківському районі. Слідство вважає, що саме Дворніков подзвонив на телефон, приєднаний до міни МОН-100, коли отримав смс від Башликова, що колона рушила. За кермом автівки, в якій Дворніков був, сидів Тетюцький.
Суди у справі про теракт біля Палацу спорту тривали до грудня 2019 року — тоді обвинувачених визнали винними та засудили до довічного позбавлення волі, однак покарання вони не відбувають: 29 грудня 2019 року Дворнікова, Башликова та Тетюцького обміняли до Росії. Вони перебувають у розшуку. У листопаді 2024 року представник Дворнікова оскаржив вирок у Верховному Суді, але рішення суду першої інстанції лишили без змін.
Слухайте подкаст "Теракт біля палацу спорту" за посиланням.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
