Приймала пологи й лікувала місцевих в окупації: історія лікарки з Циркунів

Приймала пологи й лікувала місцевих в окупації: історія лікарки з Циркунів

Лікарка Людмила Вовк пережила російську окупацію у Циркунах. Це село поблизу Харкова, яке від початку вторгнення захопили російські війська. Офіційно про звільнення населеного пункту Генштаб повідомив 7 травня. Але місцеві жителі відзначають звільнення на два дні раніше — у день, коли українські війська зайшли до села, 5 травня.

Яким було життя в окупації та як допомогла народитися хлопчику, Людмила Вовк розказала Суспільне Харків.

Як росіяни окупували Циркуни: спогади місцевої лікарки

Людмила Вовк згадує, що 24 лютого 2022 року прокинулася від вибухів. У вікні було видно сяйво над лісом. Виявилося, що вибухи чула не лише Людмила у Циркунах — за 20 хвилин жінці вже дзвонила подруга з Харкова.

"Запропонувала дітей вивезти. Ми з родиною порадилися і вирішили залишитися — чому нам тікати зі свого дому? З дому, де стільки років живемо, де жили діди-прадіди. Мабуть, ми просто ще не розуміли, що нас чекає", — каже Людмила за два роки після звільнення Циркунів.

Лікарка Людмила Вовк пережила російську окупацію у Циркунах
Лікарка Людмила Вовк пережила російську окупацію у Циркунах, травень 2024 року. Суспільне Харків/Лариса Говина

24 лютого Людмила попри невідомість поїхала на роботу. Згадує — прийняла трьох пацієнтів: "Потім вибухи все більше й більше, ближче й ближче. Десь о 09:30 ми побачили у вікно, як їде техніка. Злякалися. Я переживала за свою сім'ю. На той день ми вирішили закінчити роботу і повертатися додому. Зв’язку з керівництвом у Липцях вже не було".

"Окупація почалася практично у перший же день. На другий день біля нашого двору проводили якісь "навчання". Вже на третій день по тих позиціях, де вони були, самі ж вони били — мабуть, вимірювали свої позиції. У той день постраждали люди й ми перелякалися теж. У нас одне вікно було вибите", — розповідає Людмила Вовк.

Двоє людей були поранені: одного наче забрали росіяни на Бєлгород, а одному чоловіку мені довелося надавати допомогу. Ми викликали "швидку" допомогу з Харкова, і їй ще вдалося тоді проїхати. Поранення було у плече, температура піднялася.

На роботу Людмила вже не ходила, але жителі Циркунів потребували медичної допомоги й зверталися самі.

"У когось від того, що довго сиділи у льосі, вени запалились, і мене кликали, щоб щось із цим робити. У когось тиск підіймався, у когось були нервові зриви, була навіть шлунково-кишкова кровотеча. Було троє людей з порушенням кровообігу. Зверталися до мене навіть із зубним болем — давала знеболювальне", — згадує медикиня.

Амбулаторія в Циркунах
Пошкоджена амбулаторія у Циркунах, травень 2024 року. Суспільне Харків/Лариса Говина

Росіяни пропонували Людмилі відновлювати приймання пацієнтів в амбулаторії, але вона відмовила.

В окупації ми боялися, щоб у нас бачили телефони. Вони забирали телефони, картки. Ламали ноутбуки, всю комп'ютерну техніку. До нас теж приходили, але дещо ми сховали. Приходили до нас зі зброєю, казали, щоб я йшла працювати в амбулаторію. Я сказала, що боюся йти.

"Хлопчик народився 18 квітня. Це емоції, які ні з чим не порівняєш": пологи вдома через окупацію Циркунів

В окупації уперше в житті Людмилі довелося приймати пологи.

"За два тижні після початку окупації прийшла свекруха вагітної Марії. Запитала, чи можу я допомогти з пологами. Розуміла, що це велика відповідальність, що можуть бути ускладнення. Багато вагітних виїхали через Росію. Я Марії запропонувала, щоб шукала кваліфікованої допомоги, тому що все може трапитися", — говорить Людмила Вовк.

Маша мені сказала, що вона до окупантів не поїде і що будуть народжувати самостійно.

"Я не могла допустити, що я у селі — й не допомогла народитись дитині. Ми почали готуватися. У мене дві подруги гінекологині. Одна з них організувала мені лекцію від завідувачки обласної лікарні. Вона сказала, що все це можливо, розповіла, як підготуватися до пологів вдома. Я знайшла вдома книжку "Акушерство та гінекологія" за 1970 рік. Це все давало сили жити далі, думати, щось планувати", — говорить Людмила.

Книга, яка допомогла лікарці підготуватися до пологів у жінки в окупації, травень 2024 року
Книга, яка допомогла лікарці підготуватися до пологів у жінки в окупації в Циркунах, травень 2024 року. Суспільне Харків/Лариса Говина

Вовк сподівалася, що село встигнуть звільнити від росіян до пологів і Марія зможе народити в лікарні Харкова під наглядом спеціалістів.

"Ми чекали. Спочатку почули про перший бій на перехресті та почули, що у Харків не пустили росіян – у нас з'явилася впевненість. Але ми залишилися в окупації. Потім думали, що це на 2-3 тижні. Коли пологи намічалися, а вони мали бути 12 квітня, у мене була надія, що нас до того звільнять і будемо народжувати у Харкові", — згадує лікарка.

Пологи тривали близько 15 годин. Хлопчик народився 18 квітня: "Це емоції, які ні з чим не порівняєш".

8 травня, коли село звільнили, Марія з сином виїхали, коли потрапили під обстріл РФ: "Вони гуляли у дворі, й уламок прилетів прямо у дитячий візочок. Марія вихватила уламок з візочка — він почав диміти".

Як Циркуни звільнили від окупантів

День, коли змогла прийняти пологи в окупації, Людмила Вовк називає одним із найкращих у житті. Ще один такий — 5 травня: день, коли українські військові звільнили Циркуни від російських окупантів.

"Сподівалися, що може до Великодня... Пекли паски. Залишили. Я навіть двічі пекла паски. Одну пасочку залишила. 5 травня ввечері ми почули страшний гул на трасі – пішла колонами техніка російська й вона сунула безперервно. Ми дивувалися, де вона взялася ця техніка у нас у селі", — говорить лікарка.

Росіяни тікали. На другий день була тиша, а на третій після звільнення почалися обстріли.

"6 травня ми ще напекли пирогів, тому що був день народження у моєї свекрухи, а 8 травня зайшли хлопці до нас, сказали: "Ми вже від вас не підемо". Це була велика радість. Ми їх пригощали пирогами, паскою", — згадує Людмила Вовк.

Людмила Вовк продовжує жити і працювати в Циркунах, травень 2024 року
Людмила Вовк продовжує жити і працювати в Циркунах, травень 2024 року. Суспільне Харків/Лариса Говина

За два роки після деокупації села Людмила продовжує працювати у Циркунах. За день, говорить лікарка, приходить до 25 пацієнтів — переважно, з наслідками пережитого стресу під час війни. Декларації із Людмилою Вовк підписали понад тисяча місцевих жителів, але вільні місця, каже жінка, ще є.

Хочу, щоб, якщо нас почують ті, хто зараз перебуває на окупованих територіях, щоб вони ніколи не втрачали надії. Добро і світло все одно переможе — інакше просто не може бути
Читати ще

Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, Facebook, Viber, Instagram, Youtube

На початок