53-річний житель Циркунів Юрій Семененко зазнав поранення двох ніг внаслідок російського обстрілу у серпні. Нині чоловік пересувається на милицях і продовжує реабілітацію.
Після деокупації Циркунів у травні російські окупанти посилили обстріли села, розповідає Юрій.
Чоловік зазнав поранень 14 серпня: "Це сталося вдома, йшов з городу, було влучання, його не було чути. Метрів за 30 вибухнув снаряд, зачепило. Поранення обох ніг. Це вже четвертий день народження мій практично. Тобто виходить, що чотири рази міг загинути. У нас же тут снаряди літали".
"Тут усюди вистачало обстрілів. Сила удару така, що розірвала раму машини. Як в таких умовах собака вижила — я не уявляю. Там будка стояла… Є дива. Стінка будинку ще витримала, напевно, тому що сам будував", — каже Юрій.
Окрім собаки під час обстрілу вижили вісім кіз: кожна має ім'я.
"Поранений я повз… Зазвичай я на кіз згори дивлюсь. А це довелось знизу догори на них дивитися. На дорогу виповз, і військові мені першу допомогу надали", — розповідає житель Циркунів.
Після реабілітації Юрій хоче ремонтувати будинок: до повномасштабного вторгнення він працював будівельником.
"Хочеться швидше на ногу стати й нічого більше не потрібно. Багатств не потрібно, головне – здоров’я. Треба на ноги стати, щоб вже відновлювати щось. Хочеться пройтися, пробігтися", – говорить Юрій.
Дружина Юрія Наталія Гроян до повномасштабного вторгнення працювала вихователькою в дитсадку. Попри вибухи, які чули жителі Циркунів, Наталія вранці 24 лютого зібралась і пішла на роботу.
У перші дні повномасштабного вторгнення подружжя намагалося передавати дані про дислокацію російських окупантів: "Після того, як перерубали зв'язок, вже стало страшно".
У квітні жінка виїжджала через Росію, до села повернулась після звільнення: "Їхали ми через Санкт-Петербург до Фінляндії".
Каже, наприкінці грудня завжди має святковий настрій, адже на роботі в ці дні відбувались святкові ранки, тому подружжя нарядило ялинку, яка росте у дворі.
Іграшки дістали з даху, який також пошкоджений обстрілами.
Донька та онучка Наталії нині за кордоном. Найбільше Наталія хоче дочекатися закінчення війни й перемогли побачити доньку з онукою.
"Ой, я тільки хочу, щоб був мир. Хочу, щоб наші… Щоб закінчилась ця війна, щоб всі мої рідні повернулися додому", — говорить Наталія.
Лікарі не дають прогнозів щодо здоров'я Юрія. Можливо, каже чоловік, буде пересуватися на милицях і надалі: "Слава Богу, хоча б так. Знаю, що у людей є і гірше. Думаю, рано чи пізно, все буде нормально".
Що відомо
- 7 травня Генштаб повідомив про те, що українські військові повернули контроль над селом Циркуни, яке розташоване під Харковом.
Читайте також
"Без принципів та без моралі": що про окупантів говорять у звільнених Циркунах на Харківщині
Через чотири країни з окупованого села за 10 кілометрів від Харкова: історія жителя Циркунів
"Забирали машини й наших хлопців": жителі Циркунів на Харківщині — про окупацію РФ
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
