Від початку повномасштабної війни на Харківщині загинули 76 дітей, ще 223 — отримали поранення.
4 червня, у День вшанування пам'яті дітей, які загинули внаслідок російської агресії, Суспільне Харків згадує історії неповнолітніх, які загинули на Харківщині.
Софія, 13 років. Розстріляна у колоні автівка
На початку травня 2022 року жителі тоді окупованого Вовчанська та прилеглих населених пунктів намагалися евакуюватися на власних автівках.
Російські військові обстріляли колону з 15 цивільних автомобілів, повідомили в обласній прокуратурі. На узбіччі між Старим Салтовом та Верхнім Салтовом правоохоронці знайшли шість пошкоджених автівок та чотири трупи.
Як розповіла Суспільному родичка однієї з родин, яка потрапила під обстріл, серед пасажирів також була жінка з шестимісячною та 13-річною доньками. З її слів, мати й менша дочка отримали поранення від уламків, а інша дитина загинула.
Після пошуків правоохоронці підтвердили: в одному з автомобілів знайшли рештки 13-річної Софії Раєцької та кулон, за яким дівчинку намагалися знайти рідні.
Софія разом з родиною жила у селищі Новолуганське. У лютому, коли почалися обстріли зі сторони РФ, мати дівчинки вирішила переїхати з доньками до Вовчанська — думала, там буде безпечніше.
Софію поховали у Донецькій області. Її маму та 6-місячну сестру доправили до лікарні на окуповану територію, тож вони не змогли попрощатися з Софією. Вивезти тіло дівчинки з Чугуєва на Донеччину допоміг волонтер.
П'ятимісячний Михайло. Вибуховою хвилею відкинуло на дах
Наприкінці травня 2022 року російські військові обстріляли Харків з великокаліберних гаубиць "Піон" та систем залпового вогню. Внаслідок обстрілу загинули восьмеро людей, у тому числі п'ятимісячне немовля та його батько Микола.
Мама хлопчика Олександра Коростильова у момент вибуху була поруч з чоловіком та сином: вони разом приїхали забрати жінку з роботи.
"І просто стався вибух. Мене привалило, я впала на коліна. Я скинула все і повернулася. Бачу чорне тіло, він [Микола] був весь чорний. Просто футболка та кров у роті. Він захлинається нею. Де Мишко, де мій син? Я не бачу його, він не плаче, його нема", — згадувала обстріл Олександра.
Малюка з його рук вибуховою хвилею відкинуло на дах під’їзду, повідомив тодішній голова Нацполіції Ігор Клименко.
Зі слів Олександри, Микола завжди був із сином. Його сторінка в Instagram заповнена фотографіями з малюком. Хлопчик встиг навчитися вимовляти "Коль-Коль", за іменем батька. Михайло був єдиною дитиною Миколи, розповіла дружина: "Він його шалено любив, він і помер з ним".
Після загибелі чоловіка та сина Олександра продовжила волонтерити, більшу частину грошей благодійників перераховувала на потреби ЗСУ.
13-річний Яша. Ракета влучила в кімнату, де хлопчик спав з мамою
У серпні 2022 року російські військові завдали декількох ракетних ударів по будинку культури, гуртожитку і трамвайному депо у Харкові. Внаслідок обстрілу по гуртожитку 18 людей отримали поранення, ще троє загинули.
Ракета поцілила, зокрема, у кімнату Катерини Череватенко, в якій вона спала зі своїм 13-річним сином Яковом. Підліток загинув, жінка потрапила до лікарні з переламами та забиттям.
Катерина бачила, як сина підкинуло догори ударною хвилею. Про те, що Яша загинув, рідні змогли розповісти жінці лише на третій день.
На початку серпня жінка планувала вивезти сина до Польщі. Протягом п’яти років Яша займався єдиноборствами, посідав призові місця на турнірах та мріяв стати тренером.
"Приносив гуманітарку, каже: "Мамо, я — твій добувач". Хлопчик був здібний, золотий. Завжди зустрічав мене. "Мамочко, що треба?". "Мамочко, я тебе так люблю, так люблю. А ти мене любиш? На скільки відсотків? Я кажу: "На 100%, синочку", — згадує Череватенко.
Під час ракетного удару також загинула мати української легкоатлетки Катерини Табашник.
Восьмирічна Саша та п'ятирічна Олеся. Три покоління родини — на стихійному кладовищі в Ізюмі
Багатоповерхівку на вулиці Першотравневій в Ізюмі окупанти зруйнували у березні 2023 року. Внаслідок обстрілу, за даними обладміністрації, загинули 44 мешканці, розбирати завали почали за місяць.
На одному з поверхів проживала Олена Столпакова з родиною: чоловіком Дмитром, восьмирічною Сашею та п'ятирічною Олесею. На іншому поверсі мешкали батьки жінки.
Олена та її близькі загинули, коли ховалися від обстрілів в підвалі.
Сусід Олени по будинку з другого поверху Олександр Чвалун розповів, що тіла дітей жінки та дітей з іншої родини, яка загинула у підвалі, знайшли одразу.
"Дітей Жихарьових (дівоче прізвище Олени — Жихарьова — Ред.) знайшли одразу. А так всіх діставати, почали розкопувати через місяць. Коли розкопували, діставали мертвих людей, а я їх знаю, мене звали їх впізнати, я був на межі зриву", — сказав Олександр.
Молодша донька Олени мала йти у перший клас, старша Олександра — святкувати дев'ятий день народження у серпні.
У будинку загинули не лише три покоління родини Олени Столпакової, а й інші родини з дітьми, розповіла Суспільному їхня сусідка Тетяна, мати якої теж загинула у підвалі будинку.
"Була сім'я Кравченків, їх загинуло семеро, Ольга та Віталій були молодими батьками, вони з трьома дітьми загинули. Їхня мама, бабуся теж загинули. Вони всі загинули разом з моєю мамою", — сказала Тетяна.
У січні 2023 року вулицю Першотравневу в Ізюмі перейменували на вулицю Пам'яті.
10-річна Катерина. Куля навиліт та поранення в голову
Війна застала 10-річну Катерину Вінарську у Харкові на Північній Салтівці. Батьки вирішили вивезти дитину до бабусі у село Новий Бурлук. Наступного дня у селі вона потрапила під російський обстріл. Куля влучила дівчині у живіт.
"Проїхали, по машині почулось таке, як дріб. Бахнуло по машині. Доїжджаємо нагору до школи — вона лізе наперед, сиділа позаду. Я їй кажу: "Катя, ну куди ти лізеш? Зараз вже будемо дома". Вона показує, підіймає, а в неї там дірочка. Каже: бабуся, подивись", — згадує бабуся дівчинки Марія Ківшарь.
Російські військові, які обстріляли легковик родини, відмовились везти дитину до лікарні. Бабуся, дідусь та онука поїхали самі й потрапили під обстріл вдруге. Катя отримала смертельне поранення в голову.
"Дідусь поклав її на плече, в неї спинка оголилась. З нирки бризкала кров. Я торкнулася її голови, а в неї там дірка", — згадує Марія.
Тіло Каті перепоховували тричі. На її могилі стоїть хрест та дитячий рюкзак: онука попросила його принести уві сні дідуся.
"Він все поклав їй. Вона любила єдинорогів, їй хотілося качечки. Вона любила камінчики збирати, їх перефарбовувала... Ми боялися, щоб їй ніхто нічого не підклав, бо кладовище було заміноване", — говорить Марія.
Будинок на Північній Салтівці, де жила родина, зруйнований обстрілом. Марія щоночі згадує погляд онуки після поранення: "Тим, як і їхній владі, Путіну, я хотіла б тільки одного побажати — щоб він втратив своїх дітей і онуків так, як втратила їх я. Вони не люди".
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
