Дочка мріяла про кінний спорт, мати — вчилася в УКУ і співала у хорі: як згадують загиблих в "Епіцентрі" Марію й Ірину

Дочка мріяла про кінний спорт, мати — вчилася в УКУ і співала у хорі: як згадують загиблих в "Епіцентрі" Марію й Ірину

Ексклюзивно

У харківському греко-католицькому храмі Святого Миколая Чудотворця створили меморіал на честь парафіянок Ірини та Марії Мироненків. Мати з 12-річною донькою загинули 25 травня внаслідок російських авіаударів по "Епіцентру". Батько родини, Юрій, також був у магазині того дня: чоловік лишається в лікарні з опіками, контузіями та уламковими ранами.

Пораненого провідує екзарх Харківської УГКЦ єпископ Василій. Священник переповів Суспільне Харків, що перед ударом Юрій з родиною обирав новий кран.

"Він повернувся до них — вони лежали. Дружина подивилася на нього буквально хвилину і закрила очі. Тобто вона на його очах померла. А дитина, він каже, що вона лежала просто нерухомо" — розказав екзарх.

екзарх Харківської УГКЦ єпископ Василій
Екзарх Харківської УГКЦ єпископ Василій. Суспільне Харків/Євген Гертнер

Марія з батьками займалися волонтерством при храмі з початку повномасштабного вторгнення РФ, розповів єпископ.

"Коли почали доставляти нам гуманітарну допомогу, у перші тижні великої війни, вони відповідали за різні сектори роздачі цієї допомоги: харчові продукти, дитяче харчування, медикаменти, одяг. Ірина займалася одягом: сортувала його і видавала людям. Марійка допомагала у відділі дитячої харчування, роздавала іграшки. Юрій переважно розвантажував гуманітарну допомогу, розвозив її людям, які не можуть прийти", — згадує священник

Багато людей виїхали і наші парафіян зокрема, також практично всі діти парафії. Із дітей залишилася одна Маруся.

"Вона була дуже щасливою людиною, яка випромінювала своє щастя на інших": як згадують загиблу 12-річну Марію Мироненко

Разом із Марією волонтерив її друг, Микита Масленніков. Хлопець знав Марію три роки, розповідає, вони познайомилися у храмі у день Святого Миколая.

"Вона дуже сяяла, тому що вона прийшла гарна у сукні, вона до цього готувалася. Ми з нею тісно спілкувалися, майже кожен вечір вона мені телефонувала, щоб поговорити. Я навчаюся у 10 класі, у мене багато уроків, тому мав менше часу говорити, ніж у неї. Зараз я дуже сумую через те, що я не зміг приділити їй того часу, який їй був потрібен. Мені дуже тяжко. Буває, лежу і чекаю — ось-ось вона зателефонує, але цього не стається", — розказав Микита.

Марія та Ірина Мироненки
Марія та Ірина Мироненки. Фото надала сестра Олексія

Дівчина грала на бандурі та займалася кінним спортом, розповів хлопець. Коли почалася спроба російського наступу на прикордонні Харківщини, через постійні обстріли Марія перестала їздити до коней.

"Ми стоїмо після служби у неділю, і вона каже: "Я дуже хочу до своїх коней, тому що вони там сумують без мене, а я сумую за ними". Вона майже пів життя там провела. Це була справа її життя. Вона навіть мріяла, коли виросте, стати майстром спорту, навчати кінному спорту інших людей", — розповів Микита Масленніков.

Микита Масленніков
Микита Масленніков. Суспільне Харків/Євген Гертнер
У квітні у неї був день народження. Їй замовили шолом і вуздечку для занять спортом. Вона дуже хотіла чоботи для їзди на конях. От їй все прийшло, але вона не встигла скористатися.

"Спокійно, продовжуємо співати далі": якою в храмі запам'ятали загиблу Ірину Мироненко

Разом з мамою Марії — Іриною — у церковному хорі співала Ангеліна Чуприна. За словами жінки, Ірина поєднувала волонтерство із навчанням в Українському католицькому університеті та мріяла викладати дітям християнське слово.

"Святість насправді перекладається як інакшість, людина інакша. От Ірина була інакшою. Коли всі люди боялися, люди були налякані за своє життя і думали в першу чергу за свою родину, вона віддавала себе повністю іншим людям", — згадує співпарафіянка.

Ангеліна Чуприна
Ангеліна Чуприна. Суспільне Харків/Євген Гертнер

Ірина Мироненко, на відміну від деяких інших прихожан, приходила співати щодня.

"Особливо запам'яталися, як ми з Іриною співали у 2022 році, коли Харків був під масованими обстрілами і часто від вибухів пропадало світло. Ми співали при свічках, жодна рисочка її обличчя не поворухнулася, коли були вибухи. Вона казала: "Спокійно, продовжуємо співати далі", — розказала Чуприна.

Ірина вибирала життя, життя для людей. Вона прийшла у магазин, а її вбили.

Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, Facebook, Viber, Instagram, Youtube

На початок