Майже триста самотніх і маломобільних людей лишаються під опікою працівників Дружківського територіального центру соціального обслуговування. Їм допомагають у хатніх справах, приносять продукти, гуманітарну допомогу, памперси. За бажанням вивозять в евакуацію. Загалом опікуються близько тисячею людей. Від міста Дружківка нині до лінії фронту 18 кілометрів. Як працює терцентр та яку допомогу отримують самотні пенсіонери у прифронтовому місті на Донеччині — у репортажі Суспільне Донбас.
70-річна жителька Дружківки Ольга через хворобу ходить на двох паличках. Самотня. Влітку ще садить городину й доглядає за трояндами, взимку, говорить, тяжче.
"Встала, привела себе в порядок. І помаленьку — до грубки. Приготувала, що мені потрібно. Поки я з паличками дійду до грубки — вже час пройшов, поки туди сюди. В мене добрі сусіди, вони мене навідують, що мені потрібно, прошу, вони мені допомагають", — каже жителька Дружківки Ольга.
Ольга має погріб, але під час повітряної тривоги швидко до нього не дійде — залишається в оселі. Страшно, каже, та виїздити не планує.
"Боїмося залишитися без газу, без світла, то хоч як-то ще в нас і тепло, і світло. Водичка, через день, через два дають, але все одно — водичка є. Були "прильоти", і в людей дахи побило, і вікна побило. Куди я з такою пенсією поїду і тим більше я — "памперсна" людина. Куди я поїду?", — говорить Ольга.
З домашнім господарством жінці допомагає соціальна працівниця, її теж звуть Ольга. Цього дня принесла допомогу від доброчинників — передали її підопічній памперси.
Соціальна працівниця Ольга розповідає: зараз у неї десятеро підопічних: дев'ятеро жінок і чоловіків.
"Для когось їсти готую, для когось — в хаті прибираю, для когось — воду приношу, для когось — продуктові набори. На цей момент евакуюватися ніхто не хоче. Так, ми пропонуємо, але — ні. Вони кажуть: "Куди ми поїдемо, кому ми де потрібні?". Іноді я їх, а іноді вони мене заспокоюють: "Оленько, все буде добре", — розповідає соціальна працівниця.
Директорка терцентру соціального обслуговування Наталія Карачор каже: наразі їхній колектив складається з 40 співробітників, 30 з них — соцпрацівники. Ходять додому до понад 280 самотніх людей, кожен третій — маломобільний чи немобільний. Також, говорить, видають гуманітарну допомогу більш ніж восьмистам людям.
"На жаль, людей (підопічних — ред.) стало більше. Чому стало більше? Тому що люди просто кинули своїх рідних. Поїхали за кордон, а більшість — до країни, яку я не хочу називати", — розповідає Наталія Карачор.
Зараз Дружківка, за словами Карачор, розташована за 18 кілометрів від лінії фронту. Евакуація, говорить, в місті триває: за минулий рік вивезли 27 підопічних.
"Відправляємо людей в будинок людей похилого віку, у Дніпропетровську область, до міста Тернівка і міста Новомосковськ. Найголовніше — там є медичне забезпечення. Дуже боюся, що, не дай Боже, буде найстрашніше, що мої соціальні робітники не зможуть дійти до своїх отримувачів. І ми не зможемо їм допомогти особисто, оцим 91 особі. Вони навіть піднятися самостійно не можуть", — каже Наталія Карачор.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube та Instagram
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
