30 вересня — два роки з дня визволення від російських військ селища Дробишеве на Донеччині. Наприкінці вересня та на початку жовтня 2022 року українська армія деокупувала його та інші населені пункти Лиманщини. За час повномасштабної війни в селищі зруйнована церква, два дитсадки, дві школи, два клуби, житлові будинки. За даними старости Валентини Тищенко, загинули близько двох десятків людей.
Як жителі згадують життя під час окупації, що відновили у селищі та чи планують виїжджати через наближення фронту — у репортажі Суспільне Донбас з деокупованого Дробишевого.
Російська окупація: спогади жителів селища Дробишеве
У селищі Дробишеве, що нині за 20 кілометрів від лінії фронту, — розбиті будинки, пошкоджені церква, клуб, пошта. Майже п'ять місяців, з травня по жовтень 2022 року, воно було під окупацією.
Продавчиня місцевого магазину Олена з чоловіком з селища не виїжджали. Каже: з російськими солдатами намагалися не контактувати, від обстрілів ховалися в погребі, голодували.
"В окупації як? Важко нам було, хліба не було. Гуманітарки ніякої не було. Ми їли всі ті коржики — самі пекли. Найбільше так-от. Вони нас переписували. Паспортні дані, все це якось фіксували. Я не знаю, для чого це було, але це було дуже часто", — згадує жителька Дробишевого Олена.
Олена добре пам'ятає день звільнення, бо напередодні її будинок потрапив під обстріл.
"29 вересня тут була Росія, а 30 вересня зайшла Україна вже. У нас будинок горів, ми сиділи біля будинку. І зайшла Україна. Це було рано-вранці. Як тільки буде щось, якась небезпека, ми виїдемо звідси, звісно. Другу окупацію ми не перенесемо. Це страхіття, що було", — каже Олена.
Ганні 84 роки у Дробишевому прожила, каже, понад 60 років. Під час окупації виїздила з сином на Хмельниччину. Повернулися за рік, оселя була побита й пограбована.
"У нас тут хлів, а під хлівом — погріб. Дах наскрізь був пробитий, в погребі стояла вода. Там хлів теж. Всі двері повирвані, текло", — показує жителька Дробишеве Ганна.
"Сміття ми тут повичищали. Два лафети вивезли. Все побите, що було. В хаті у нас, правда, меблі всі цілі. Хоч пошкоджені, але цілі. А таке, постільна білизна — все забрано, покривала — забрані. У погребі все перегнило", — каже Ганна.
Ганна говорить, зимувати планує вдома.
"Хату у нас дякую волонтерам, покрили. Дров багато в мене. На зиму картоплю викопала — садила город, мені допомагали. Трошки є. Гуманітарку дають. Не хочу нікуди, мені вдома — краще", — говорить жінка.
Дмитра в селищі тримає дім та підробітки, розказує чоловік. Виїздив на пів року до Дніпра, але повернувся.
"Були "прильоти", в городі були "прильоти" добрі, що й дах горів. Пожежну викликали — тушили", — розповідає Дніпро про нещодавні обстріли. Попри це готується до зими: "Дрова, продукти готуємо. А там — буде видно. Якщо що, будемо виїжджати. Дніпро, а може, й далі. Варіанти є".
Майже вчетверо менше жителів: ситуація в селищі після звільнення
Староста Дробишевого Валентина Тищенко розповідає: від початку повномасштабного вторгнення населення Дробишевого скоротилося майже вчетверо, дітей немає, евакуювали всіх.
"До окупації тут проживали понад 3 тисячі населення. На сьогоднішній день у нас проживає 674 людини. Залишилися ті, у кого більш-менш збереглися будівлі. Або є й такі, що й будинки зруйновані — перейшли в будинки своїх дітей чи до своїх родичів, до сусідів", — розповіла староста Дробишевого Валентина Тищенко.
Через обстріли в селищі повністю зруйновані два будинки культури, два дитсадки, дві школи, перераховує статоста. Амбулаторія пошкоджена, але — відновили, додає Валентина Тищенко. Завдяки волонтерам відремонтували й законсервували частину хат. Через війну, каже староста, загинули близько двох десятків жителів.
"Останній "прильот"— пів вулиці зруйнувало. Перед цим був КАБКерована авіабомба. Тоді — часто обстрілювали нас касетними (снарядами — ред). В основному зараз — касетні", — говорить Валентина Тищенко.
Відновлення селищної бібліотеки
Селищна бібліотека не вціліла, але її намагаються відродити в пристосованому приміщенні, каже староста.
"Попереднє приміщення повністю зруйноване. І ми забрали все те, що могли забрати. Помістили їх тут. Просушили їх трошки. Люди приходять, Кому потрібно — беруть книжки, читають. Ще й зима попереду. Деякі книжки у нас забрали й на міську бібліотеку. При потребі — будемо обмінюватись. Російську літературу поки прибрали, а там — вирішать, куди її", — каже староста.
Староста Валентина Тищенко додає: вугілля та дрова для опалення будинків взимку місцевим жителям надали міжнародні організації. Працюють в селищі сім магазинів. Аптек немає, амбулаторія приймає пацієнтів щодня.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube та Instagram
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
