З "гарячих" точок Донеччини наразі евакуйовують людей, за даними обласної військової адміністрації, двадцять громадських організацій та благодійних фондів. Евакуація — безкоштовна. Чому люди зволікають з виїздом та як зрештою наважуються? Чому не виїздять, попри небезпеку, відсутність газу, електрики та води? Як "працює" безоплатна евакуація та куди звертатися тим, хто наважився поїхати з дому? Суспільне Донбас провело один день з евакуаційником.
Бронежилет, шолом, машина з правобічним кермом, подарована волонтерами. Евакуаційник Олександр Довгаль виїздить з дому затемна. У нього кілька заявок з Покровського району.
"Моя мотивація — це вдячні люди, які виїжджають від цієї клятої війни", — говорить дорогою Олександр.
Заявки на евакуацію збирають на "гарячій" лінії його організації — у благодійному фонді "Добра справа", маршрут формують звечора.
Олександр каже: особисто зв’язується з людьми. Прохання, які надходять від родичів, зокрема з-за кордону, зараз не виконує. Каже: навчений гірким досвідом — приїздив під обстрілами, а там — відмова.
"Чи змінився «портрет» тих, кого евакуйовуємо? Майже ні. В основному це люди з низькими доходами, без власного авто, пенсіонери, жінки з дітьми, самотні, маломобільні. Єдине — зараз більше людей знають, куди їдуть, домовилися з родичами або вже винайняли житло, одиниці — доводиться прилаштовувати", – ділиться спостереженнями Олександр.
"Я пила лише воду з цукром"
Кілька годин за кермом — і Донеччина. Олександр наважується на незапланований крюк — Селидове. Тряска дорога, вирви, розбита техніка — цей відтинок треба проскочити швидко, щоб не потрапити під обстріл.
У Селидовому безлюдно. Побиті будинки, зачинені крамниці, віддалені звуки вибухів. Олександр клеїть оголошення про безкоштовну евакуацію з контактами.
"Тут же немає зв’язочку, немає інтернету, складнощі з комунікацією. Тому – це один із методів, окрім «сарафанного радіо». Хто наважиться їхати — знайде спосіб зателефонувати", – вважає він.
Зв’язку в місті, додає, немає — майже: місцеві знають, де спіймати.
На зупинці громадського транспорту Олександр бачить Ніну. Їй 83, самотня. Розказує: місто живе без електроенергії, газу й централізованого водопостачання. Два тижні вона не їла гарячого, ділиться Ніна.
Жінка спершу відмовляється евакуюватися без телевізора й холодильника.
"Та хіба ж ми живемо? Ми виживаємо. Я лише пила воду з цукром або з якоюсь цукеркою… Без речей я не можу їхати: холодильник, телевізор, пральна машина «Малютка»", ― ставить вона умови виїзду.
Зрештою Ніна погоджується на виїзд. У хатці-мазанці вже все зібрано в мішки та сумки. Пакет каструль, три ковдри, подушка, пакунок туалетного паперу — жінка хоче брати все. А ще — несправний телевізор. Олександр допомагає обрати найнеобхідніше.
"У кожного свої важливі речі. Хтось бере золото-діаманти, а хтось — ікону. А я радію, що жінку забираємо. Ми її, можна сказати, умовили", — каже він.
Людмила їде повз на велосипеді. Говорить: живе на сусідній вулиці. Світла й газу немає, готують, каже, на вогнищі, обстріли — щодня. На виїзд, розказує вона, не налаштована.
"Виїздити? Та ні, куди? Живемо з чоловіком удвох, тут і зимуватимемо, якщо ситуація дозволить. Ще люди є. І он там — живуть, і там", — показує Людмила.
Місто в руїнах, людей майже не видно. Але Олександру зустрічається знайомий водій автобуса. Дядя Вова, як він відрекомендовується, перевозить людей, що лишилися, з одного району міста і інший. Це – його власна ініціатива. Робить два рейси на день. Евакуюватися, говорить, не планує. У цей момент чутно вибух.
"Ой, ви знаєте, отаке – кожен день. Стріляють. Світла немає, магазини не працюють. Привозять харчі – так, стихійно. Нікуди мені їхати, нема родичів. Я сам – з дитячого будинку в Сумській області", – ділиться він.
Дорогою до Покровська Олександр розповідає про себе й роботу. Інженер-залізничник за фахом, батько двох дітей. Став вивозити людей з "гарячих" точок на початку повномасштабної війни.
Першими забрав з Харкова рідню своєї знайомої, далі власною машиною почав безкоштовно евакуйовувати всіх, хто просив. Скільки вивіз під час роботи в "Добрій справі", говорить, — не рахував.
"Якось потрапив під мінометний обстріл, а ще — був мішенню для російського дрона. Але нічого, щось ніби береже", — розказує Олександр.
"Дружину поховав прямо на подвір’ї, а туди – приліт"
Нарешті — Покровськ. І знову — незапланована зустріч. На зупинці — двоє з пакунками. Іван розказує: вони з Селидового, учора він поховав дружину, а сьогодні в те місце — "прилетіло". Разом з матір’ю Оленою наважилися на виїзд.
"Дружину поховав учора. Вона у мене інвалід була, на візочку, навідріз відмовлялася їхати. Прямо на подвір’ї довелося закопати, ні ритуальних служб не було, нікого. А вранці туди, де закопали, – приліт. Мене дружина тримала… А зараз з матір’ю до Києва хочемо, до сестри", — каже Іван.
"Сподіваємося, що наша квартира вціліє, щоб повернутися. Я молода була – по квартирах зйомних, а зараз – не той вік. Тому, мабуть, і зволікала їхати", — додає зі сльозами його мати.
"Десять людей і троє котів"
Далі в евакуаційника — виконання заявок по Покровському району. У Родинському в машину сідають троє жінок і дівчинка-підліток, у Мирнограді — пара.
Наталя та Іван розказують: це вже третя квартира, у якій вони мешкали. Дві попередні в іншому районі — розбиті обстрілами. Їдуть на Дніпропетровщину.
"Ми на вулиці 8 Березня жили, там ще страшніше. Води давно немає і світла. Тому вирішили їхати. У Петропавлівці родичі чоловіка знайшли нам будиночок, домовилися за невеличку суму", — говорить зі сльозами Наталія, тримаючи на руках кішку Фібі.
Іван та Наталія вантажать речі, з вікна з ними прощається сусідка. Олександр пропонує виїздити і їй.
"Ні, не поїду. Витратила всі заощадження, відправила доньку з двома онуками до Європи, сама буду тут", — говорить вона.
Заявки виконані, місця для людей, тварин і речей у мікроавтобусі більше немає — і Олександр рушає назад. Заїздить у транзитний центр для евакуйованих в Павлограді. Там людям пропонують каву та канапки, медичну й психологічну допомогу, а також реєстрацію для подальшого отримання гуманітарної допомоги. Ті, кому нікуди їхати, можуть тут перебути кілька днів.
Волонтер Андрій забирає з машини жінку з Селидового.
"Поселимо пані Ніну на транзитному пункті. Буде перебувати до того моменту, поки не відправимо потягом до місця розташування постійного. В Тернопіль або в Чернівецьку область — вирішуватимемо. Середній день — приймаємо тут 30-40 людей. Найважчий — 50, 100 або й більше», – розповідає він.
Ще година — і Дніпро. У місті Олександр розвозить людей — когось на вокзал, на потяг, когось — до родичів чи в уже винайняте житло. Цим рейсом, який тривав понад 12 годин, чоловік доправив десятьох людей.
"Десять людей і троє котів", — уточнює він і підсумовує, — Я вважаю, день був хорошим. А завтра? Завтра — нова евакуація".
Місцева влада — про темпи евакуації
Станом на 17 вересня на Донеччині залишається близько 355 тисяч людей, зокрема на територіях активних бойових дій — близько 50 тисяч людей, розповів на брифінгу 18 вересня начальник відділу планування заходів цивільного захисту обласної військової адміністрації Сергій Гончаров. Як зазначив посадовець, з Донеччини щодня наразі виїздять кількасот людей. Приміром, за день 17 вересня з області евакуювалися 720 осіб, зокрема вивезли п’ятьох людей з інвалідністю.
"Люди евакуюються і самотужки, і за допомогою влади. Точних цифр немає. В один день вони евакуюються більше за допомогою ДСНС і поліції, в інший день – за допомогою доброчинників, в третій день — самостійно", — сказав він.
У місті Покровськ залишаються менш як 16 тисяч людей. У громаді — 25 тисяч 370 людей, розповідав начальник Покровської міської військової адміністрації Сергій Добряк в ефірі марафону "Єдині новини" 19 вересня.
Голова громади розповів, що жителів евакуюють безплатними автобусами до Павлограда Донецької області, а звідти евакуаційні поїзди прямують у Кіровоградську область, з 24 вересня — у Чернівецьку область. Також люди можуть залишатися у Дніпропетровській області.
"Люди знають, куди вони прямують. Більшість людей влаштовуються самостійно. Через евакопункти їм надається допомога у розмірі десь 1700 гривень — "підйомні". Тому можна дати собі ради та вийняти житло на перший час. Потім зареєструватися у соцзахисті та отримати допомогу від держави, — зазначав Сергій Добряк.
Евакуюються люди й з Мирноградської громади поблизу Покровська, хоча вже не так активно, розповів тимчасовий виконувач обов’язків начальника Мирноградської міської військової адміністрації Юрій Третяк. За його словами, станом на 23 вересня в громаді залишається менш як 2 тисячі людей.
"Певна кількість людей залишиться, ми знаємо це, це досвід інших громад. Є люди, яких вже ніяк не можна переконати, неодноразово з ними розмовляли і соціальні працівники, і поліція. Але це люди такі: «Ми тут народились, ми тут життя проживемо і тут помремо». Або: «Куди нам їхати?». Я вважаю, що це навіть не мотивація, а надумані приводи", — зазначав у коментарі Суспільному Донбас Юрій Третяк.
Як безкоштовно евакуюватися з Покровська та населених пунктів поблизу
Жителі Покровська та громади можуть звернутись за допомогою у виїзді:
- номери call-центру Донеччини для заявок на евакуацію: 0800500121; 0730500121 — цілодобово,
- телефон "гарячої" лінії: 0800408911,
- контактний центр Покровської МВА: 0800300101,
- БФ "Схід SOS" пропонує евакуацію родинам з дітьми, тяжкохворим та маломобільним особами із розселенням, з домашніми тваринами: 0800332614 — з понеділка по суботу з 08.00 до 18.00.
- Гуманітарна місія "Проліска" пропонує евакуацію тяжкохворих в супроводі з медичним персоналом: 0932022232 та 0964041034.
- БФ "Янголи Спасіння" організує евакуацію у супроводі медичного працівника та за потреби з подальшим розселенням: 0 800 334 620, [email protected]
- БФ «Добра справа» пропонує безкоштовну евакуацію й допомогу з розташуванням: 0 50 444 10 05, 0 99 009 00 12, 0 97 755 97 80.
Як безкоштовно дістатися до евакопотяга, аби виїхати на захід країни
Окрім того, безкоштовно евакуюватися можна евакуаційним потягом, який курсує щодня з залізничного вокзалу Павлограда на Дніпропетровщині. Потяг їде через Дніпро до Львова (раз на чотири дні — до Чернівців).
Безкоштовно дістатися до потяга можна евакуаційним автобусом, зателефонувавши на «гарячі» лінії громад.
- Покровська громада: 0-800-300-101
- Селидівська громада: 0-800- 033-64-54
- Мирноградська громада: з 08:00 до 17:00 – 050 655 35 61, 095 475 79 17, 050 648 15 19, з 17:00 до 08:00 – 095 374 39 36, 050 806 66 59, 050 610 76 29
- Курахівська громада: 0995049708, 0958641700, 0664611631, 0685906536.
Також діють групи Національної поліції «Білий Янгол», які надають допомогу в евакуації:
- Авдіївський напрямок (066) 56-19-102
- Бахмутський напрямок (066) 56-15-102
- Великоновосілківський напрямок (066) 56-11-102
Лиманський напрямок (066) 56-16-102
- Мар’їнський напрямок (066) 56-10-102.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
Матеріал створено в межах проєкту "Підтримка професійної журналістики під час війни", що реалізується ГО "Інтерньюз-Україна".
