Колекція традиційних українських писанок Дмитра Денисенка у Бахмуті Донецької області до повномасштабного вторгнення РФ налічувала дві з половиною тисячі зразків. Врятувати вдалося лише третину експонатів. Також частково вивезти з міста волонтери змогли різьбленки Писанки вирізані на шкаралупі страусиних яєць.місцевого писанкаря. Натомість примірники заводських пасхальних яєць зі скла, скоріш за все, втрачені, а найбільша писанка-світильник з Азовської мушлі — в окупації.
Про долю традиційних, скляних, різьблених та писанки з черепашок, які створювалися на Донеччині, — дізнавалося Суспільне Донбас.
Різьбленки: евакуація експонатів з кімнати-музею писанок Бахмута
У національному заповіднику "Софія Київська" в столиці триває виставка різьблених писанок Дмитра Денисенка з Донеччини. Там представлена лише половина експонатів, які вдалося врятувати з охопленого війною Бахмута, розповідає автор робіт.
"Ці роботи збережені завдяки волонтерам і меценатам. Загальна кількість різьбленок на Донеччині налічувала 38 робіт. На жаль, 18 з них — залишились у Бахмуті, про їхню долю нічого не відомо. Скоріш за все, вони знищені", — розповів Денисенко.
Виставка різьблених барельєфів "Скорботний шлях Бахмута" у Києві триватиме до 11 травня. Далі вона подорожуватиме країною. Наступні міста: Чернігів, Рівне, Львів.
"Різбьленка — це логічне продовження писанки — це мій бренд. Левова частка робіт зроблена з 2008 року. На шкарлупі страусового яйця я роблю візерунки зі світової символіки — це тібетська, індійська орнаментика. Обов'язково також там є елементи писанкарства: символи життя, побажання здоров'я, добробуту, щоб, як то кажуть, "роїлося і плодилося" в господарстві", — ділиться автор.
Як розповідає писанкар, різьблені писанки робляться на обладнанні, що подібне на стоматологічний апарат. Швидкість інструмента висока — до двох тисяч обертів. На виготовлення однієї роботи йде до двох місяців.
"Це як картина для художника: спочатку визначається проєкт. Кожна з цих робіт з художнього боку — це ювелірна робота, з технічного — інженерна конструкція. Тобто всі деталі пов'язана між собою, щоб глядач не відчував жодних технічних прорахунків, а отримував суто естетичну насолоду. Обладнання також втрачене, щоб поновити роботу потрібна нова майстерня, — підкреслює Дмитро Денисенко.
Він також розказав про долю колекції писанок з кімнати-музею в Бахмуті. Евакуювати їх вдалося лише частково.
"Врятувати вдалося третину. Колекція нараховувала понад 2,5 тисячі експонатів. Вони представляли різні історико-етнографічні райони: Волинь, Полісся, Львівщина. Ми — Приазов'я, з Очеретинської громади Донецької області було кілька зразків з грабельками — це символ землеробства", — розповідає писанкар.
"Все вивезти не вдалося, ще частина — вже по дорозі з Бахмута потрапила під обстріл під час евакуації. Хлопці-волонтери навіть зазнали поранень та опинилися в лікарні. За допомогою донорів ми реставрували коробки, в яких знаходилися писанки. Вироби вимили, бо вони після пожежі були закопчені", — розповіла начальниця Бахмутського управління культури Ірина Болгакова.
Нині писанки Дмитра Денисенка в музеї народної архітектури та побуту Пирогово, додала вона.
У планах управління культури реалізувати проєкт — фестиваль "Від писанки до писанки". Він має об'єднати кілька міст: Краматорськ, Бахмут, Ірпінь, розказала Болгакова.
Скляні великодні яйця та уроки з писанкарства в Бахмуті
При Артемівському заводі скляних виробів був музей, де представлялася продукція, яку він виготовляв за часів існування.
Як розповідає Дмитро Денисенко, серед продукції заводу було чимало художніх робіт: вази, посуд з кольорового скла, писанки.
"Левова частка виробництва — виготовлення тари. Однак, на міжнародних виставках заводчани представляли свою продукцію. Можливо, під одну з таких, виготовили й такі пострадянські крашанки-писанки з геометричними малюнками, які навряд несли якусь традицію, скоріш — технологічні можливості заводу. Можу припустити, що це було до Пасхи", — ділиться бахмутянин.
Суспільне Донбас намагалося розшукати художників, які працювали тоді на заводі, однак майстри, з ким вдалося поспілкуватися, кажуть, що тих часів не застали. Натомість з'ясувалося, що в Бахмутському професійному технічному ліцеї учні проходили курс з писанкарства, розповідає тодішня викладачка живопису Катерина Радченко.
"Я показувала, як правильно малювати писанки. Навчала народної творчості: робили розпис на дереві — розписували тарілки, яйця. Не писачком ми користувалися звичайно, але пензлем на яйцях малювали. В орнаментах багато використовували зелених кольорів, червоних і чорних", — розповіла викладачка.
Писанка-світильник з мушлі в окупації
Музей Азовської мушлі відкрили у селі Юр'ївка тоді ще Мангушевського району — під Маріуполем, ще у 2017 році. Там була зібрана колекція ужиткового мистецтва, розповідає заступник директора Донецького обласного навчально-методичного центру культури Артем Ловягін. Серед виробів були: картини, портрети та писанка з мушлі. Музей цілий, запевняє Ловягін, але нині він в окупації.
"Це єдиний музей мушлі в Україні. Там зібрані зразки рідкісних ракушок і я запропонував створити музей. Майстрині виготовляли там ще картини з мушлі, портрети відомих українських діячів: Шевченка, Сосюри, Сковороди, Скрябіна. Мушля не фарбувалася, а підбиралася за кольорами та розміром", — розказав заступник директора обласного навчально-методичного центру культури.
"У 2020 чи 2021 році, точно не пам'ятаю, місцеві майстрині до Великодня створили писанки, але назвати писанкою таке яйце складно, скоріш символи Великодня".
"Для світильника використали багато мушлі, за що виріб навіть був представлений на рекорд. Підсвітили писанку спеціально, щоб так більш чітко окреслити форму яйця. Що з ним зараз — достеменно важко сказати, але є інформація, що музей в Юр'ївці продовжує працювати в окупації", — розповіла заступниця начальниці управління культури Донецької обласної державної адміністрації Аліна Певна.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
