Без амбулаторії, централізованого водопостачання та газифікації живуть жителі сіл Шевченко та Лазарівка Волноваського району, що на Донеччині. Також тут немає громадського транспорту. До найближчої лікарні в об’їзд - 16 км.
З 7 вересня упродовж 7 тижнів у виборчому марафоні “Місцеві” Суспільне на всіх платформах розповідає історії з усієї країни про проблеми, якими живуть люди в регіонах і як їх можна вирішувати на місцевому рівні, не чекаючи політичних рішень. Це медицина, інфраструктура, житлово-комунальне господарство, екологія, освіта, безпека, економіка. Перший тиждень марафону присвячений медицині.
У селі Шевченко немає амбулаторії чи лікарні. Також відсутні школа, централізоване водопостачання та газифікація. У кожного жителя на подвір’ї колодязь, а піч топлять брикетами та вугіллям. Якщо потрібні ліки, звертаються до родичів.
Секретарка Стрітенської сільської ради Олеся Соболь розповіла Суспільному, що на початку медичної реформи у 2010 році будівля фельдшерського ФАПу рішенням сільської ради була передана у спільну власність ОТГ, що знаходиться в управлінні Волноваської районної ради. Після чого будівлю законсервовано.
За словами місцевої жительки села Шевченко Лідії Писковець, тепер найближча амбулаторія розташована у селищі міського типу Донське, далі лише Волноваха або Маріуполь, автобуси з села туди не ходять. Дістатися можна лише автівкою, просять родичів або знайомих.
Як розповіла жителька села Шевченко Лідія Писковець, їздять або селами, або в об’їзд 16 км. Автобуси в Шевченко не ходять.
Така ж ситуація у селі Лазарівка. Ліки та продукти одиноким пенсіонерам привозять родичі чи соцпрацівниця Любов Хараман. Жінка обслуговує десятьох людей.
" У Лазарівці - 2 людей, у Стрітенка - 8-х, продукти замовляють, купую та приводжу сюди", - каже соцпрацівниця Любов Хараман.
Замовляють продукти, які вона купляє та привозить на скутері. Бо магазин працює два рази на тиждень по годині.
