"Перші рви копали наші хлопці зі співробітниками ДСНС. Розпочали обладнувати лінію оборони за межами нашої громади, це вже можна казати, це було село Володимирівка. Потім, поступово ми наближалися до міста, разом зі Збройними силами України створювали блокпости, створювали укріпрайони. Далі вже були окопи в центрі міста. Ми сподівалися, що ця робота допоможе. І вона допомогла: ворог майже дев’ять місяців намагався пробитися до міста" — каже заступник начальника Бахмутської міської військової адміністрації Олександр Марченко. В інтерв'ю Суспільному Донбас він розказав про підготовку до наступу російської армії та наслідки 10 місяців битви за Бахмут.
Яка зараз ситуація в Бахмуті? Чи є у вас зв`язок з місцевими жителями? Що вони розповідають?
В Бахмуті зараз триває активна бойова дія. Зв`язку немає зовсім і вже дуже довго. Про події ми дізнаємося в доповідях Генштабу України, спілкуємося з тими підрозділами, які виходять на ротацію з міста, або допомагають евакуйовувати цивільних, або поранених серед них.
Вони розповідають, що в Бахмуті зараз ворог лютує, майже всі будівлі знищено, або пошкоджено, хлопці тримають оборону на підходах до Бахмута, до в'їзду в місто, не дають ворогу просунутися далі до сіл, які входять в нашу громаду. Сподіваємося, що скоро почнуть вибивати ворога з міста і з території нашої громади.
Чи є інформація про примусовий вивіз бахмутян до Росії з міста?
На жаль, така інформація у нас є. Вона є і в поліції, і в СБУ. Сто відсотків тих мешканців, які залишилися на момент входу військ або ПВК на територію міста, на територію мікрорайону, підлягали вивезенню, так званої евакуації, на непідконтрольну територію. Вони не залишили нікого, якщо там були місцеві, примусово саджали в автівки і вивозили.
Ми зіштовхнулися з цим не тільки в Бахмуті. У селищі Кленове, яке першим було окуповане ще в тому році, мешканці, які не встигли виїхати або не хотіли, були вивезені на територію непідконтрольну владі України.
Є підрахунки, скільки людей вивезли?
Довіряти спискам і даним, які публікують "орки" ми не можемо. Ми не знаємо, жива людина чи ні. Зв`язку з нею немає. Рахунок загальної кількості "евакуйованих" ми не ведемо.
Як готувались до оборони Бахмута
Коли ви дізналися, що буде вторгнення Російської Федерації і як планувалася оборона міста?
24-го лютого ми прокинулися від новин і від вибухів, вони пролунали в Часовому Ярі, який поруч з нами. Перша команда була: зберігати спокій, перевірити бомбосховища, укриття і розпочати підготовку для евакуації міста. Вона розпочалася за три дні, 27 лютого ми розпочали евакуації жителів Бахмута, а також всієї громади.
Укриття були підготовлені?
Ситуація була напружена: по всім каналам — то буде війна, то не буде. Ми готувалися, завозили питну воду, завозили ковдри, розкривали приміщення там, де було закрито і неможливо було потрапити. Розпочинали з найпростіших укриттів, далі — підвальні приміщення багатоповерхівок. І далі така робота проводилася завжди, скільки ми були в місті. Приділяли увагу приміщенням, де люди могли довго перебувати.
Після того як місто почали обстрілювати постійно — мінометні обстріли, "Гради", — люди все більше і більше переходили в укриття, щоб там жити. Не було такого, щоб зайшли і вийшли. Спускалися до підвальних приміщень, об`єднувалися, гуртувалися і проживали.
Скільки людей загинули?
Всієї цифри ми не знаємо. Я думаю, що коли ми дізнаємося, буде жах. Але за офіційними даними, це люди, які звернулися за допомогою. Поранені зафіксовані, і вони виїхали з міста — їх 505, з них 17 дітей.
Вбитими зареєстровані 204 людини, з них четверо дітей. Але ця цифра замала. Це лише підтверджені дані, де була поліція, де була чітка фіксація і там де було поховання.
204 людини загинули в Бахмуті, з них 4 дитини. Це не точні, лише підтверджені, дані. Як думаю, коли дізнаємося, буде жах.
Коли знищували Попасну, яка недалеко від міста, чи розуміли ви вже, що таке почнеться в Бахмуті?
Так, розуміли. Ми приймали жителів Луганської області, це не тільки Попасна була і інші. Був створений штаб оборони міста, до якого увійшли військові, СБУ, ДСНС, Нацпол, міська рада. Ми розпочали підготовку до оборони міста, всієї громади.
Розпочали обладнувати лінію оборони за межами нашої громади. Це можна казати: це було село Володимирівка. Перші рви копалися нами разом з іншими громадами зі співробітниками ДСНС, хлопці допомагали. Потім, поступово ми наближалися до міста, разом зі Збройними силами України створювали блокпости, створювали укріпрайони.
Далі вже були окопи в центрі міста. Були перекриті вулиці центральної частини міста — це найстаріша частина, від якої дороги ведуть до всіх районів міста. Поступово до центральної частини міста по всій околиці міста ми таку роботу проводили.
Закінчили в центрі там, де встановлювалися їжаки металеві, там де ставили фундаментні блоки, де пересипалися сміттям дороги, бетон, арматура — все що знаходилося, складалося, щоб стримати просування ворога вже в місті. Так, ми готувалися.
Коли вже взяли Луганщину, Попасну, ви думали, що Бахмут так розіб`ють війська РФ?
Ні, так не думалося. На той час це було повільне просування ворога до Бахмута. З 2014-го року війна йде. Майорськ знаходиться від Бахмутаблизько, ворогу це година-дві їзди бронетехнікою, пішки можна дійти до центральної частини. Там фланги трималися якісно, трималися фланги з боку Попасної. З боку Слов’янська і Лимана ворога почали відганяти в зворотному напрямку, з боку Часового Яру загрози такої не було.
Ми сподівалися, що робота, та яку ми разом провели, за ті місяці, допоможе. Вона допомогла: ворог майже дев’ять місяців намагався пробитися до міста і тим самим завдав шкоду, яку ми зараз бачимо в місті. Все зруйноване, все знищене. Тільки через це, я думаю, він зміг просунутися, знищивши все. Це попіл, це груда сміття замість квітучого міста.
Я народився в Бахмуті. Там проживали мої батьки, там народилися мої діти. Я з Бахмута виїжджав тільки на навчання і у відрядження. Я прожив у місті 44 роки, пропрацював на одному підприємстві 21 рік. Підприємство — знищене. Міська рада, де ми працювали, — знищена. Без болі і сліз на це дивитися неможливо.
Вже не впізнаєш місто. Ми нещодавно дивилися відео, яке потрапило до відкритих джерел, ми не впізнаємо вулиці: знищене все, лежать багатоповерхівки, купа сміття.
Масштаби руйнувань у Бахмуті
Місто доведеться просто з нуля будувати, так?
По тим кадрам, що ми бачимо, так. Там 614 багатоповерхівок — і жодної вцілілої, деякі зруйновані вщент. Дванадцять тисяч приватних будинків зруйновані майже всі. Ворог використовував тактику випаленої землі. Проходили — і після себе нічого не залишали.
Вцілілого немає нічого. Старі будівлі повигорали повністю, а ті що були побудовані в 70-80-ті роки, просто зруйновані. Їх вибивали з танків, з арти, з літаків. Ворог знищив все. Немає ні алеї троянд, немає набережної, яку ми так з мешканцями любили.
Адмінбудівлі теж?
Було підтвердження, один з ватажків хизувався, що вони захопили центр міста і взяли міськраду. Самої міськради не показали, а потім з’явилися кадри, де п’ять поверхів міської ради просто не існують.
Про збитки ми поки не можемо говорити?
Не можемо. Створена комісія для відшкодування, для підрахунку, але вона не може поки працювати, тому що йдуть активні бойові дії.
Коли міськрада остаточно виїхала з міста і коли ви особисто були останній раз в Бахмуті?
Особисто я був в Бахмуті 23 лютого цього року. Це була остання поїздка до міста. Ми вже місяць їздили (дорогою — ред.) Костянтинівка-Бахмут щодня. Ще 19 лютого я заходив до міськради, знімав відео, там було влучання в п’ятий поверх.
23 лютого я ще проїхав по місту, доїхав до центральної частини, а вже за річкою йшла активна бойова фаза, в центрі міста тільки були прильоти і пожежі, а "орки" вже лютували і доходили до річки. Це відстань десь 800 метрів від мого будинку, де я знаходився.
Потім з’явилося попередження, що в місто в’їжджати небезпечно. Одна дорога з Іванівського вже була під вогневим контролем, і там проїзд був неможливий. Там був міст через канал, і ми їздили з боку Часового Яру, і нас військові попередили, що в місто в’їжджати небезпечно, ворог контролює вогнем цю дорогу.
Ця дорога була останньою, на якій йшли стрілкові бої, коли наші хлопці боронили місто і приймали бій на цій дорозі. Зараз хлопці ворога відкинули, але проходу досі немає.
Переселенці з Бахмута: допомога та житло
Скільки зараз переселенців з Бахмута в містах України або за кордоном?
Дніпропетровщина перша прийняла бахмутян. Зараз в самому Дніпрі більше ніж сім тисяч знаходяться. Більше шести тисяч — в Києві. Відкрилися зараз вісім осередків бахмутян. В найбільших обласних центрах, де найбільша кількість наших мешканців. Першим відкрилися в Дніпрі, далі був Київ, далі Жовті Води і далі напрацьовуємо.
Зараз повертаємося до Донецької області — Краматорськ, Костянтинівка — там небагато, але є. В Костянтинівці 252 родини проживають з Бахмута, і теж там відкрили центр підтримки. Поступово ми напрацьовуємо алгоритм допомоги, алгоритм надання послуг бахмутянам.
Центри допомоги спочатку розпочали працювати як центри видачі гуманітарної допомоги. Ми розуміли, що людина, яка виїхала на автобусі або на потязі до іншого міста, з собою має одну валізу, або одну сумку, а якщо на руках ще маленькі діти — і того менше. Тож людям, як приїдуть, знайдуть житло або розташуються в центрах — потрібно буде все: від зубної щитки, ковдри до їжі.
Такі центри почали працювати одразу за цим напрямком. Видавалися продукти, набори гігієни. Потім поступово ми відновили роботу трудового архіву. Не всі документи люди забрали з місця проживання, з території громади, зараз відновляємо роботу архівів БТІ, запустили механізм по країні — відшкодування, треба і до цього готуватися.
Відкрили ЦНАП. Ми перші в області, хто зміг отримати доступ до реєстру, і відкрили в Києві представництво нашого ЦНАПу. Вже працює другий місяць.
Наприклад, "єВідновлення" потребує підтвердження права власності на житло, для того щоб людині допомогти в отриманні довідки, а не всі мають на руках оригінали документів, потрібен витяг, щоб видати такий витяг потрібно звернутися до архіву.
Ми вивезли трудовий архів, він розпочав свою роботу. Це було дві з половиною-три фури, це особисті справи. Вони були вивезені, зберігалися тут в Дніпрі. Місяць тому ми розпочали роботу архіву, людина може звернутися за підтвердженням трудового стажу, якісь дані, довідки отримати.
Архів ми вивезли ще восени, наприкінці літа. Коли вже розуміли, що треба збирати, треба найцінніше вивозити.
Чи подають жителі Бахмута повідомлення про зруйноване житло та заяви на відшкодування?
Подають, але зараз заяву можна подати, що житло пошкоджене — це для витягу з ЄРДР. Далі, для відновлення, отримання сертифіката — те, що програма "єПідтримка" нам пропонує, — потрібна робота комісії, яка оцінить, дасть заключення по тому чи іншому об’єкту.
Зараз всі подають заяви про пошкодження. На цьому поки що для жителів Бахмутської громади робота в цьому напрямку завершується. Як тільки ворога відгонять не тільки від території нашої громади, а за межі, які планується, почне роботу комісія — буде оцінка.
Чи є якісь програми для людей на довгостроковий період, бо зрозуміло, що додому вони не повернуться і після перемоги не скоро повернуться?
На зараз таких перспектив немає, у нас є осередки там, де домовлялась область, голова обласної військової адміністрації, коли ми вивозили людей. Є гуртожитки, в декількох областях, де люди зможуть зупинитися. Довгострокової підтримки немає наразі, на жаль.
Я сподіваюся, що ЗСУ відгонять ворога, ми повернемося. Ми часто чуємо від бахмутчан, що ми готові приїхати до міста, коли немає світла, газу, електрики. "Будемо разом жити в палатках під навісами, але на території нашого міста і разом відбудовувати" — дуже часто таке можна почути серед наших мешканців.
