У День пам’яті та примирення своїми спогадами про Другу світову війну - перебування та втечу з концтабору із Суспільним поділився 94-річний ветеран Андрій Новохатній з Луганщини.
За словами уродженця Тореза на Донеччині, у 1941 році під час оборони міста від німецьких військ він допомагав червоноармійцям - копав протитанкові рови, і там потрапив у полон.
- Там було 12 побудованих цих табірних бараків, без вікон. Усередині кожного бараку було 4 ряди нар: по краях, понад стінамии і посередині, - каже ветеран.
За словами чоловіка, німці примушували полонених копати окопи поблизу річки Міус. Одного разу бранці потрапили під обстріл. Тоді ж вирішили втікати. З 20 втікачів, каже чоловік, вижили двоє.
- Ми бігли, скільки можна, поки не впали. Вдалося пробігти повз село Вознесенське, далі - залізниця. І тільки там ми впали. І пів години не могли говорити, - зазначає Андрій Новохатній.
Після втечі з німецького полону чоловік добровольцем пішов на фронт піхотинцем. Звільняв територію України, брав участь у форсуванні Дніпра, дійшов до Берліна.
Ветеран має чотири бойові нагороди: три медалі та Орден Вітчизняної війни другого ступеня.
У повоєнні роки Андрій Новохатній закінчив Львівський політехнічний університет. Відбудовував Сєвєродонецьк на Луганщині. Згодом очолив науково-виробниче об’єднання «Імпульс». У свої 94 роки там працює й досі.
