"Дитячі листи — те, чого ми боялися. Бо в них зустрічається таке: “Ви можете нічого не дарувати, я хочу, щоб мій старший товарищ-азовець повернувся з полону”, — розповідає координаторка “Оленів Святого Миколая” Євгенія Левінштейн. Шість років поспіль харківські волонтери збирали у прифронтових містах та селах листи з побажаннями дітей та для кожного шукали чарівника — людину, яка б виконала мрію конкретної дитини. Листи публікували у мережі, благодійники знаходились з усього світу, допомагали приватні компанії та підприємства. У грудні-січні “олені” з подарунками та святковими виставами їхали на Донбас.
Волонтери вирішили не зраджувати традиції попри повномасштабне вторгнення. Як цьогоріч працюватимуть та які листи пишуть діти Донбасу — Євгенія Левінштейн розповіла Суспільному Донбас.
“Олені” рушать і на Захід
— Як цьогоріч “Олені Святого Миколая” будуть працювати?
— Ми розуміємо, що цьогоріч у нас не буде так, як завжди. Шість років ми робили свята для дітей на лінії розмежування. Нам все було зрозуміло: логістика, партнери. Ми приїздили туди, де на нас чекають. Іноді там було якесь загострення ситуації: більше обстрілів, менше. Була війна, від якої ми нікуди не могли подітися. Але це була, так би мовити, якась “зрозуміла” війна. А те, що відбулося 24 лютого, змінило, змішало всі карти, перемішало життя людей і ускладнило наше “оленяче життя". Діти, до яких ми їздили багато років, були вимушені залишити свої домівки, поїхати кудись. Бо це Схід, вони одними з перших прийняли на себе удар, який нам завдала Росія.
Коли ми тільки написали у Facebook, що ми “оленів” робимо, відгукнулись наші друзі, партнери, які допомагали нам збирати дитячі листи вздовж лінії розмежування. Вони тепер живуть по всій Україні. У нас буде скажена логістика і географія.
Колись ми жартували: "Ну, чому ми постійно їздимо на Схід? Вже б поїхали “оленями” на Захід". На жаль, цей жарт таким страшним чином справдився.
І ми поїдемо на Захід теж. Найзахідніша точка в нас на Волинщині, найсхідніша — мабуть, буде в Покровську.
— Тобто “олені” приїдуть туди, куди виїхали діти з лінії розмежування?
— Так, але вони живуть не у вакуумі, а серед інших дітей, поряд з дітьми-переселенцями з інших регіонів. Наші партнери-волонтери вже збирають листи в дітей, які приїхали з інших населених пунктів. Наприклад, наше Гірське збирає листи в Трускавці у дітей, які виїхали з Харкова, Херсона, Сєвєродонецька, Лисичанська, Запорізької області. Тобто ми поїдемо до Трускавця, до наших друзів з Гірського і інших їхніх нових друзів, які з’явились в них в евакуації.
Нам пишуть матусі і питають, як можна надіслати лист своєї дитини. На жаль, ніяк. Тільки якщо ви зберете біля себе інших дітей і батьків, які зголосяться зібрати листи, знайти приміщення, домовитесь про те, що приїдуть “олені”, привезуть подарунки і зроблять свято. Тоді ми постараємось приїхати.
"Діти мають знати: їхнє бажання має значення”
— Нам пишуть наші “чарівники”: “Ну, давайте вже скоріше, наша вся фірма чекає, коли ви дасте дитячі листи, і ми розберемо цих дітей між нашими співробітниками". Це дуже приємно, бо ми не знали взагалі, чи маємо ми моральне право починати це, коли є такі важливі речі, як допомога ЗСУ, допомога людям, які постраждали від бойових дій, тим, хто був в окупації.
Але ми бачимо, що є люди, які, як і ми, розуміють, що в дітей дитинство тільки одне, і в ньому повинно бути диво. Діти повинні рости з відчуттям, що вони комусь потрібні, що їхнє бажання має значення, що його почують, що інша людина відгукнеться. Ось нам кажуть наші партнери, які вже обрали дітей, та шукають подарунки: “Вони просять іграшки, яких взагалі в Україні немає. Будемо замовляти за кордоном”.
Уявляєте, іграшку за кордоном шукатимуть працівники великої IT-компанії. Дитина розуміє, що її маленька мрія має значення для інших людей, вони готові докладати зусиль, щоб її здійснити.
"Заберіть подарунки з минулих років, тільки б я могла повернутись додому"
— Скільки вже отримали листів і як змінилися цьогоріч дитячі прохання?
— Ми внесли до бази понад 600 листів, вже пів сотні знайшли своїх “чарівників”. Багато листів їдуть до нас. Ми не знаємо, як ми всі подарунки будемо розвозити, скільки часу на це піде. Думаю, буде близько 2 тисяч листів. Діти просять іграшки, фігурки аніме, приладдя для спорту, для малювання, музичні інструменти, тварин. Укулеле просили. Дуже просимо не просити велосипеди, бо ми не знаємо, як їх довеземо.
Взагалі, дитячі листи — те, чого “олені” боялися. Бо в них зустрічається таке: “Ви можете нічого не дарувати, я хочу, щоб мій старший товарищ-азовець повернувся з полону”. Або: “Заберіть ваші подарунки з минулих років і віддайте іншим дітям, тільки б я могла повернутись додому”. Чи так: “Велосипед, який ви подарували, залишився в Новотошківці. Я дуже хочу повернутися додому. Але мама каже, що дома вже немає”.
Ми знали, що це буде. Але це дуже боляче. Дуже-дуже багато побажань миру, перемоги, намальованих прапорів.
— Коли плануєте почати виїзди?
— Ми сподіваємось, що до нас прийдуть подарунки для тих населених пунктів, які вже в базі. І вже з 6-го грудня розпочнемо своє “оленяче турне”. Почнемо його з міста Світловодськ, де зараз наша “оленяча” база.
— Про що "олені" просять Святого Миколая?
— Багато населених пунктів, з якими ми працювали, були окуповані. І окуповані вони досі. Туди ми, звичайно, доїхати не можемо. Там лишились діти. Ми дуже за них хвилюємось. У їхніх батьків не було часу, щоб евакуюватись до безпечного місця.
Євгенія Левінштейн, фото з особистої сторінки Facebook, 2021 рік. На сторінці у Facebook "Олені Святого Миколая" викладають новини та деякі листи, які пишуть діти. Там же можна знайти посилання на базу дитячих мрій, а також посилання на форму реєстрації для чарівників.
