Військовослужбовиці Анастасії на псевдо «Змія» 21 рік. Вона обіймає посаду командира підрозділу прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки Луганського прикордонного загону. Наймолодша у своєму підрозділі та єдина там дівчина. Нині разом із побратимами виконує завдання на Лиманському напрямку та відповідає за забезпечення бійців на позиціях.
Бути військовою, говорить Анастасія, вирішила ще у 9 класі. У 2022 році вступила до Національної академії ДПСУ, а після її закінчення потрапила до бойового підрозділу, де стала наймолодшим бійцем і єдиним командиром-жінкою серед старших і досвідченіших побратимів. Про адаптацію від теорії до бойових умов, щоденні виклики в управлінні підрозділом та сприйняття цивільного життя під час війни — у матеріалі Суспільне Донбас.
Анастасія родом із Київщини та перша військова у своїй родині. Рішення пов'язати життя зі службою вона ухвалила ще у школі.
«Я свідомо прийняла таке рішення ще в дев'ятому класі, коли країна перебувала в стані операції Об'єднаних сил. Мені треба було обрати професію, і я свідомо вибирала, що буду військовою. Свій шлях я почала у 2022 році, коли вступила в Національну академію», — розповідає Анастасія.
Згадує, на одному курсі з нею навчалися 30 дівчат, до завершення навчання залишилися 25.
«На першому курсі, хто прийшов із цивільного середовища, для нас це було таким "вау-ефектом". Перші стрільби, перший виїзд на стажування — воно все здавалося таким нереальним. Коли перший раз береш автомат у руки — для тебе це щось нове», — згадує військовослужбовиця.
Після академії Анастасія потрапила до бойового підрозділу. Частину того, з чим довелося працювати вже на службі, під час навчання не опановували. Йдеться, зокрема, про дрони та наземні роботизовані комплекси. Розбиратися в їхньому застосуванні їй допомагають побратими.
«Всі дрони, все НРК — я це все бачу і сама маю розібратися. Хлопці мої — вони знають все. І я маю в них також переймати, тому що вони вже мають певний досвід», — каже «Змія».
На посаді Анастасія два місяці. Вона — наймолодша у підрозділі, однолітків серед побратимів немає, а деякі військовослужбовці — удвічі старші.
«Спочатку мені було трошки страшно, тому що я дівчина, я прийшла в бойовий підрозділ, де вже всі досвідчені, не перший рік на війні. Я думала: можливо, хлопці не будуть мені допомагати, можливо, щось піде не так. Але все пішло навпаки», — розповідає військовослужбовиця.
Коли Анастасія приїхала до підрозділу, побратимів дивувало, що вона сама обрала службу саме там.
«Всі були в шоці, що дівчина сама обрала, щоб приїхати сюди. Але я сама захотіла. А такого, щоб насміхалися, — немає», — говорить Анастасія.
Зі стереотипами через те, що вона жінка, Анастасія стикалася раніше — коли обирала місце служби.
«Казали: "Що, дівчина, куди? Ти поїдеш на війну? Та що за дурниці". А тут такого немає. Всі все розуміють, всі дорослі люди», — згадує «Змія».
Стосунки з підлеглими у чоловічому колективі Анастасія вибудовує передусім через роботу.
«Коли ти приходиш і робиш свою роботу, без ніяких зайвих дій. Коли ти показуєш, що прийшов сюди виконувати завдання. Кокетування тут недоцільне під час виконання своїх обов'язків», — пояснює військовослужбовиця.
До того, що побут на службі відрізнятиметься від домашнього, Анастасія була готова.
«Займаюся своєю справою, яку я дуже давно хотіла. І я можу трішки свій комфорт посунути на другий план», — говорить вона.
До вступу в академію Анастасія вісім років займалася волейболом, також — спортивним туризмом. Тренуватися продовжує і нині. Рідні спочатку були проти її рішення служити.
«Вони були проти спочатку, а потім побачили, що в них немає вибору, тому що я все одно так зроблю. І — пишаються, переживають», — розповідає військовослужбовиця.
Вдома на Анастасію чекають мама, брат і пес — алабай. Незалежно від обставин вона намагається говорити рідним, що в неї все добре.
«Я ніколи не кажу, що все погано. Все завжди добре, що б не сталося. Коли ти перебуваєш у такій обстановці, в тебе завжди все має бути добре», — каже Анастасія.
Позивний «Змія» їй дали побратими.
«Кажуть: "Може, тобі оце треба такий позивний брати?". Кажу: "Та чого?". Кажуть: "Ну ти така як Змія, ти можеш і викрутитися, але можеш і вкусити в один момент". Так воно і причепилося вже», — згадує військовослужбовиця.
Окремо Анастасія говорить про ставлення частини цивільних до війни. На її думку, є люди, які мали б долучатися до оборони країни, проте вважають, що воювати повинні лише військові.
«Для них війна — вона створена тільки для військових, і тільки військові мають відбивати наступ. І ця прірва — вона з кожним днем росте ще більше», — говорить «Змія».
Фразу «я не народжений для війни» військовослужбовиця сприймає гостро. Подібне вона чула і від знайомих.
«Мені знайомі так само казали, на що моя відповідь була дуже різкою і не дуже культурною в їхню сторону», — розповідає Анастасія.
Вона згадує і знайомих, які виїхали за кордон. За словами Анастасії, одна з подруг у 2023 році вивезла свого 17-річного хлопця, щоб після досягнення відповідного віку його не забрали на військову службу.
«Вона зараз сидить за кордоном з ним, викладає прекрасне життя в Німеччині. І відповідає мені на історію, де я викладаю про загибель свого товариша: "А що сталося?". Ну, а ти що, не розумієш сама, що війна йде в країні?!», — розповідає «Змія».
На думку військовослужбовиці, зрозуміти війну складно тим, кого вона не торкнулася особисто.
«Поки ти особисто не втратиш когось або поки у твоїй сім'ї хтось не буде на війні, то ти не будеш розуміти цього всього», — говорить Анастасія.
Страх під час служби, каже «Змія», нікуди не зникає.
«Я вам скажу, що страшно всім. Якщо людина перестає боятися, то це вже дуже погано. А сльози, то що? Накопичується якийсь стрес. Раз пішла, в місяць там сльозу впустила — і все. Немає часу на те», — розповідає військовослужбовиця.
Поки свої плани Анастасія пов'язує зі службою.
«Поки мої плани — тільки тут бути. Цивільне життя — то трошки пізніше. Якби все закінчилося, поїхала б до рідних, поїхала б до друзів. Відвідала б своїх загиблих друзів. Це також важливо».
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України», є частиною програми Voices of Ukraine / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа. Voices of Ukraine / SAFE реалізується в рамках Hannah Arendt Initiative за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
