"Вони були готові сидіти у підвалах і садити картоплю. Але коли побачили, що сталося із сусідами, — вирішили виїжджати". Так боєць 12-ї бригади "Азов" НГУ на псевдо "Ахмет" згадує евакуацію людей із прифронтового села на Добропільському напрямку. Російський КАБ прилетів просто на подвір’я місцевих мешканців, коли родина лагодила дах після попереднього авіаудару. Унаслідок атаки загинула дівчина з інвалідністю, а сусід дістав осколкове поранення в шию. Разом із побратимами "Ахмет" допоміг евакуювати тіло загиблої та вивезти вцілілих людей, серед яких була 100-річна жінка. В інтерв’ю Суспільне Донбас боєць розповів про порятунок людей і тварин із зони бойових дій, "легендарне кошеня з УБД", а також пояснив, чому, на його думку, мирні жителі до останнього тримаються за свої домівки та чи справедливо називати їх "ждунами".
Ахметові 35 років. Він із Кривого Рогу, до повномасштабного вторгнення працював на заводі. На службу пішов у 2022 році.
В "Азові" починав старшим кулеметником, а нині збиває російські ударні дрони у складі мобільно-вогневої групи. Удома на нього чекають дружина та двоє дітей.
Під час одного із завдань "Ахмету" разом із побратимами довелося займатися ще й евакуацією цивільних: вивозили із прифронтового села останніх жителів — 100-річну жінку, її сина та невістку.
За словами бійця, російські війська тоді скинули на подвір’я селянам російську авіабомбу.
"Спочатку ми підійшли до їхніх сусідів. Там був дідусь, поранений у шию", — розповідає "Ахмет". Тоді, каже, пішли до інших сусідів.
"Під час тієї атаки загинула родичка сім’ї — дівчина з інвалідністю. Вони саме забрали бабусю до себе. Їй сто років було. До цього авіабомба прилетіла в її двір, де вже ніхто не жив — тільки собака. Хату знесло. А вже через три дні прилетіло до них. Тобто їх атакували двічі", — розповідає "Ахмет".
Люди у прифронтовій зоні, каже військовий, часто до останнього не хочуть залишати свої домівки.
"Які ж вони “ждуни”? Люди просто хочуть жити. У когось немає можливості виїхати. Сьогодні вони нормально спілкуються з нами, бо ми нормально до них ставимося. Завтра прийдуть умовні “визволителі”. Вони ж не будуть кричати їм: “Ідіть звідси”. Це літні люди. Вони думають, що все швидко закінчиться. Тому називати їх “ждунами” лише тому, що вони залишилися, неправильно", — каже боєць.
У понівечених війною селах, додає "Ахмет", доводилося рятувати не лише людей, а й тварин.
"Був випадок: собака впала у підвал. Видно, що вона дуже довго там сиділа — голодна, змерзла. Витягнули її, а потім закрили підвал, щоб туди більше ніхто не впав. Усіх тварин я, звісно, забрати не можу", — говорить він.
Серед евакуацій була й історія про "легендарне кошеня з УБД".
"Один хлопець, який раніше служив зі мною, віз кошеня аж у Кам’янське. Потім виклав у Facebook оголошення: “Кому потрібне кошеня з УБД?”", — згадує військовий.
Сам "Ахмет" у війську з 2022 року. На фронті починав кулеметником, а нині полює на російські ударні дрони у складі мобільно-вогневої групи.
"Перший раз, коли збив “Молнію” з автомата, я взагалі не очікував, що таке можливо. Рутина — це щодня ходити на роботу і повертатися додому. А тут усе цікавіше. Рутинно ти сидиш, куриш і чекаєш, коли щось полетить. А потім уже з’являється азарт", — говорить азовець.
Окрема гордість військового — його вуса. Носить їх із перших днів служби й каже, що вони стали проявом характеру.
"Був у нас такий справжній радянський майор: “Зголити!”. І всі голяться, мало не плачуть. Я дивився на це і думав: якийсь дурдом. Ми ж сюди прийшли воювати, а не по лінійці строїтися чи комірці пришивати, як у радянській армії. Я вже себе без вусів не уявляю. Думаю, ніколи в житті їх не зголю", — усміхається він.
До повномасштабного вторгнення "Ахмет" працював у гарячому цеху коксохімічного заводу в Кривому Розі. Зараз удома на нього чекають дружина та двоє дітей.
На запитання про мотивацію військовий відповідає просто:
"Яка мотивація? Якщо вдома діти… Я, наприклад, не хочу, щоб мої діти жили так, як я. Треба вже закінчувати з цими нашими сусідами. Повністю. Хоча б років на сімдесят", — каже військовий.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією “Незалежні регіональні видавці України”, є частиною програми Voices of Ukraine / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа. Voices of Ukraine / SAFE реалізується в рамках Hannah Arendt Initiative за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
