“Працюємо руками і головою, ноги тут не потрібні”. Так про свою службу говорять оператори наземних роботизованих комплексів 56 окремої мотопіхотної бригади “Змій” та “Золотий”. У 2025 році на Часовоярському напрямку обидва зазнали важких поранень, кожному довелося ампутувати праву ногу. Після лікування, реабілітації та протезування військові повернулися до строю. “Змій” каже, що продовжує воювати заради рідної Балаклії та близьких, які пережили окупацію. “Золотий” — заради майбутнього своїх трьох дітей.
Про свою мотивацію повернутися до війська після поранень Змій каже так:
“На початку повномасштабного вторгнення в будинок батька прилетів “Град”. Молодший брат і мама були в окупації. Над ними знущалися, дядька забирали на підвал. Тому в мене навіть думки не було припиняти службу”, — розповідає Олександр “Змій”.
Його напарник "Золотий" розповідає, що легко освоїв НРК після повернення в стрій
“Можна сказати, був універсальним солдатом. Тому освоїти НРК — легка справа. Це як машинки на пульті керування, які ми купували дітям. Просто ми виросли, а машинки стали більшими”, — каже Володимир “Золотий”.
Про нинішню службу військові говорять із гумором, що на двох у них дві ноги — і обидві ліві. Водночас додають, що "ноги тут не потрібні”. Як служать і чому повернулися до війська — читайте в матеріалі.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
