Американський кактус на подвір’ї та сорт найбільшої в світі петунії вирощують в прифронтовому селищі Біленьке на Донеччині подружжя Юрій і Наталія Щербина. 30 років присвятили розсаді квітів та овочів на продаж, а також експерементують на своєму городі та в теплиці з різними сортами рослин. Плекають клумбу і за двором, де сусіди полюбляють влаштовувати фотосесії. Працюючи на грядках, каже Наталя, вона забуває про війну та обстріли, які чує щодня. Як живуть та вирощують городину за 15 кілометрів від фронту — в матеріалі Суспільне Донбас.
Чотири роки на подвір’ї подружжя Щербин росте опунція — вуличний кактус родом з Америки. Рослина зимує просто неба та щороку цвіте.
“Квітне, зимує на вулиці. Зиму він виходить такий зморщений. А потім стає такий зелений, набирає сік, скажімо так, м’якоть. І ось таким влітку він стає і ось буде цвісти. Ось це все шишки — він буде квітнути. Ну, квітка тримається, не знаю, три дні, напевно, чотири. Закривається проти ночі, на день відкривається. Ось так. Був маленький, зараз розрісся, вже такий, але колючий досить-таки”, — розповідає Юрій Щербина.
На городі родина вирощує перець, огірки, помідори, горох, капусту та полуницю. Найсмачніше, каже Наталія, залишають для дев’ятирічної онуки.
“Це помідори. Виростили у стаканчику, потім пересадили у відро. Для онучки буде ранній помідор, сама зриватиме його. Своїми руками смачніше набагато”, — каже Наталія Щербина.
Частину рослин спочатку тримають у теплиці, а згодом висаджують у відкритий ґрунт.
“Це у нас кукурудза, яку виростили у стаканчиках. Потім ми її висадимо у відкритий ґрунт. Це Ракель, ранній сорт. Теж для онуки. Це наші маленькі петунії-красуні. Потім висаджуватимемо їх у кашпо”, — говорить Наталія Щербина.
Найбільше захоплення господині — квіти. Каже, щороку обіцяє чоловікові висаджувати менше, але втриматися не може.
“Ми маємо різновид ампельних петуній. Багато сортів, дуже гарні, вже висадили їх у кашпо. Садили з насіння”, — розповідає Наталія Щербина.
"А це найбільша у світі петунія, називається "Тайдал". У неї пагони будуть до двох метрів. Ми цього року перший рік посадили її. Ледве знайшли насіння. Щоправда, одного сорту".
Квіти родина висаджує і біля свого двору. За словами жінки, це місце давно стало популярним серед сусідів для фотографій.
“Років 30, напевно, вирощуємо на продаж розсаду квітів, овочів. Приходять із вулиці багато хто, купують. Вже постійні клієнти є, тому намагаємося навіть у такий скрутний час під сиренами, під бомбардуванням. Ну, треба якось виживати. Насіння, звичайно, дуже важко зараз хороше знайти, але тим не менш замовляємо, висаджуємо, вирощуємо, і милуємось потім і ми, і всі”, — каже Наталія Щербина.
Попри близькість фронту та регулярні обстріли, про евакуацію подружжя поки не думає.
“Поки що магазини працюють. Найголовніше, що є продукти, що ще можна жити, виживати. Що радує? Квіти. Квіти — це все для мене. Це краса. Коли займаєшся посадкою, квітами, овочами — забувається все. Відволікаєшся і вже зовсім по-іншому почуваєшся”, — говорить Наталія Щербина.
У Біленькому, за інформацією, що надав Суспільне Донбас староста Роман Матюнін, залишаються близько п’яти тисяч людей. Із двох десятків вулиць селища вже триває примусова евакуація родин з дітьми. За даними мапи аналітичного проєкту DeepState, фронт розташований приблизно за півтора десятка кілометрів від селища.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією “Незалежні регіональні видавці України”, є частиною програми Voices of Ukraine / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа. Voices of Ukraine / SAFE реалізується в рамках Hannah Arendt Initiative за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
