Після поранення на околицях Часового Яру 30-річний військовослужбовець 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Андрій на псевдо “Інспектор” повернувся до війська. До повномасштабного вторгнення він працював на шахті у Покровську, а після ампутації частини ноги знову став у стрій і долучився до ветеранської команди з ампфутболу “Дніпро честь”. Історію бійця читайте в матеріалі Суспільне Донбас.
У лютому 2022 року чоловік долучився до ЗСУ. Перші бої, згадує, були у Пісках, далі — Вугледар і Бахмутський напрямок. Поранення Андрій отримав 16 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на околицях Часового Яру.
“Поранення отримав вже під околицями Часового Яру. При виконанні бойового завдання наступив на протипіхотну міну”, — розповідає Андрій.
Каже, після вибуху побратими одразу надали йому допомогу.
“Мені було зрозуміло, так як хлопці підсвітили, було видно, що в мене ампутація, кінцівка нижня. Мені наклали турнікет, вкололи знеболююче”, — згадує військовий.
Після реабілітації Андрій повернувся до цивільного життя, працював баристою. Та згодом, за його словами, знову став у стрій. Тепер він служить аналітиком з розвідки.
“Мені мої побратими запропонували повернутися на військову службу. І я погодився. Як кажуть, військо завжди тягне. Ну, і то, що я повернувся до своїх побратимів, всю компанію, в якій прослужив два роки, два з половиною роки”, — каже Андрій.
Зараз, розповідає військовий, його досвід допомагає в новій роботі.
“Ми пройшли це все ногами, а в даний час ми більше аналізуємо і розуміємо, як це краще зробити і виконати поставлені задачі”, — розповідає чоловік.
Після поранення у житті Андрія з’явилося і нове захоплення — ампфутбол. Він долучився до ветеранської команди “Дніпро честь”, де грає на позиції лівого захисника.
“Раніше часу не було, не грав. А якраз запропонували долучитися до ветеранської команди “Дніпро-честь” У нас в полі бігають ветерани з ампутованими кінцівками, а на воротах стоять з ампутованими верхніми кінцівками”, — каже військовий.
Про своє життя після ампутації Андрій говорить так:
“Все, що треба, я можу зробити, поїхати на машині, поїхати на велосипеді, те же саме пробігти. Вже не так багато, як раніше міг пробігти”, — розповідає чоловік.
Нелегко, каже, було пережити й втрату рідного міста. У Покровську зруйновані і батьківський дім, і його власне житло. Також знищена шахта, на якій він працював до війни.
“Де я працював на шахті, вона зруйнована повністю. Дуже хочеться повернутися, так як там все лишилося моє”, — говорить військовий.
Підтримувати себе, говорить Андрій, допомагає родина — дружина та чотирирічний син. Його дружина теж раніше працювала на шахті.
“Тільки я під землею працював, вона — на поверхні”, — говорить чоловік.
Наразі Андрій разом з побратимами несе службу на Краматорському напрямку.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією “Незалежні регіональні видавці України”, що є частиною програми Voices of Ukraine, що входить до програми SAFE, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Проєкт Voices of Ukraine реалізується в межах Hannah Arendt Initiative. Проєкт не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить винятково погляди та інформацію, отриману редакцією.
