Марині на псевдо "Сірі" 20 років. Пройшла шлях від цивільного життя та роботи баристи до війська й посади операторки БпЛА у 141-й бригаді. Нині вона на Донеччині: веде аеророзвідку, коригує артилерію та прикриває піхоту. Про страх, гумор на позиціях і те, як відповідає тим, хто не вірить у її спроможність бути на фронті, — читайте в матеріалі Суспільне Донбас.
20-річна Марина на псевдо "Сірі" вже рік — операторка безпілотників у 141 окремій механізованій бригаді. Родом із Києва, до повномасштабної війни працювала баристою, а за освітою — кухарка.
На фронті Марина носить із собою оберіг — зірку Давида, подаровану мамою.
“Коли, наприклад, мені неспокійно чи страшно, я стискаю його і відчуваю, розумію, що мама — поряд. Мені це допомагає інколи”, — розповідає дронарка.
До війська дівчина хотіла ще з 17 років, але мама була проти й просила спершу здобути цивільну освіту. Марина вивчилася на кухаря — і знову повернулася до цієї розмови.
“Я сказала: «Ось, мамо. Ось диплом, ти ж хотіла, щоб я вивчилася. Я піду до військкомату»”.
Втім, одразу потрапити до війська не вдалося — їй відмовляли. Зрештою шанс з’явився після переїзду до Слов’янська, коли вона дізналася про набір до “Лінії дронів”.
“Думаю: спробую, якщо цього разу не вийде — буду в цивільному житті. Я подзвонила, пройшла співбесіду — і мене взяли”, — розповідає військова.
Мама дізналася, що донька вже служить, лише за два тижні, коли Марина вже проходила БЗВП — базову загальновійськову підготовку.
“Вона каже: «Я не хочу втратити доньку на війні». Я кажу: «Мамо, все нормально буде»”.
Зараз Марина веде аеророзвідку: стежить за рухом російських військових, коригує артилерію і прикриває піхоту.
“Ми дивимося підходи, виходи, щоб росіяни не просунулися ближче до тилу. Також якщо є потреба, то можемо коригувати артилерію. І плюс — ми охороняємо піхоту”, — говорить “Сірі”.
Для цього використовують різні дрони. Марина керує безпілотниками “МавікDJI Mavic — серія компактних квадрокоптерів з дистанційним керуванням”, “АутелДрони Autel — квадрокоптери для розвідки, оснащені потужною оптикою, тепловізорами, нічним баченням та AI-функціями для автоматичного виявлення цілей”, "МатрісDJI Matrice — це серія професійних промислових квадрокоптерів для аерофотозйомки, інспекцій, пошуково-рятувальних операцій та безпеки".
Найскладніше, каже Марина, — не видати свою позицію та впоратися з впливом російських засобів радіоелектронної боротьби.
"Ти начебто знаходиш частоту — а воно раз — і заглушило. А ще є сіткомети: згори дрон прилітає, спускає цю штучку, і твій дрон падає. Але найстрашніше — це “спалити” свою позицію. А ще зараз заїхати та виїхати — важко через ворожі FPV. Бувають моменти, коли ти виїжджаєш, ти не знаєш — це буде твій крайній виїзд чи останній", — розповідає "Сірі".
На питання чи страшно їй на фронті, 20-річна військовослужбовиця відповідає із посмішкою:
"Якщо я розумію, що страшно, намагаюсь все переводити у жарти та приколи. От був крайній виїзд. Нас почали накривати, у хлопців починається паніка, а я кажу: «Так, ми поки не поїмо нормально, ми не помремо. Я голодною вмирати я не збираюся». Бо якщо ти починаєш панікувати, казати: «Все, ми всі помремо», — тоді це заважає роботі".
Марина відверто скептично відгукується про чоловіків, які нині "сидять", як вона каже, та не йдуть до війська. А ще визнає: не всі розуміють її вибір.
“Коли я виїжджаю на позицію, я кажу: у цей момент я не дівчинка, я — військовослужбовець. Я думаю, згодом все-таки нас приймуть, бо в армії немає чоловіків і жінок, всі — військовослужбовці. І ми нарівні працюємо", — говорить “Сірі”.
Зі стереотипами про жінок у війську, визнає, що стикалася.
“Кажуть: ти максимум можеш сидіти в тилу. Їм важко повірити, що ми реально виходимо на бойові й працюємо так само, як чоловіки”, — розповідає військова.
Свій позивний “Сірі” отримала вже у бригаді — каже, через звичку допомагати і швидко знаходити рішення. “Ти як “Окей Siri”. Завжди, що треба, допоможеш”, — пояснює вона.
Марина говорить: шлях в Українському війську обрала свідомо. Згадує, як під час відвідин сестри в Ізраїлі, та пропонувала їх лишитися.
"Вона каже: «Нумо, ми зараз оформимо ПММ, підеш до нашої армії». Я кажу: «Ні, в Ізраїлі я не хочу служити, я хочу служити в Україні, захищати свою країну». Зараз я намагаюся не загадувати. Ти живеш одним днем. І найголовніше — на позицію виїжджати з позитивом".
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією “Незалежні регіональні видавці України”, що є частиною програми Voices of Ukraine, що входить до програми SAFE, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Проєкт Voices of Ukraine реалізується в межах Hannah Arendt Initiative. Проєкт не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить винятково погляди та інформацію, отриману редакцією.
