26-річний Самюель Ферте — історик із Парижа. Понад рік він їздить в евакуації на сході України — вивозить людей із прифронтових міст і сіл Донеччини та Харківщини. Француз українську мову вивчив за чотири місяці, тепер – удосконалює. Під час евакуацій, розповідає, йому найболісніше бачити людей, які втратили дім. Які міста Донеччини здалися найбільш небезпечними та яка головна мотивація бути в Україні – волонтер розповів Суспільне Донбас.
Самюель представляється просто — просить називати його Сем. До України приїхав після початку повномасштабної війни — понад рік тому. І відтоді працює евакуаційником.
Навчався француз на історичному факультеті та працював учителем історії. Українську мову почав вивчати після приїзду і, за його словами, зміг опанувати її за кілька місяців. Тепер продовжує вдосконалювати.
Самюель пам'ятає, як у 2014 році, коли почалася війна в Україні, він говорив про це із батьком.
"Коли Крим і Донбас були захоплені, мені було тільки 14 років, але мій батько сказав: це дуже важливий момент для Європи”, — згадує він.
Згодом він почав більше цікавитися подіями в Україні та думати, як може допомогти.
Евакуації під дронами
Зараз Самюель живе у Харкові, але регулярно виїжджає на евакуації — зокрема на Донеччину. Був у Дружківці, Добропіллі, Костянтинівці та інших містах.
“Евакуації — це небезпечно. Там багато FPV, багато дронів зараз. І це дедалі більш небезпечно. Наша місія дуже важлива, тому що зараз люди хочуть тікати до безпечного місця”, — розповідає Ферте.
Під час евакуацій команда не раз потрапляла під обстріли. Один із таких випадків Самюель згадує під час поїздки до Добропілля приблизно місяць тому.
“Ми були у Добропіллі один місяць тому, і там було багато КАБів. І я думав: о, я помер. Але ні”, — розповідає Сем.
Самюель розповідає: бачив на власні очі, як війна сильно змінювала прифронтові міста. Зокрема згадує Костянтинівку та Дружківку.
“Рік тому, це було красиве місто, люди на вулицях. Але зараз там дуже небезпечно: багато дронів, КАБів, ракет. Тиждень тому КАБ прилетів у центр. Скоро буде дуже погана ситуація, як Костянтинівці. Я був у Костянтинівці рік тому, все було нормально. Дружківка стає все більш і більш небезпечною. Там без опалення, без світла — не життя. Я думаю, евакуація дуже важлива, якщо люди хочуть жити”.
“Я хочу допомагати Україні”
За понад рік роботи Самюель переконався: його допомога у прифронтових селах та містечках важлива.
Мої батьки думають: це дуже небезпечно. Але вони думають — це небезпечно і важливо. Я бачив багато людей, які втрачають дім, сім'ю, життя, і це дуже-дуже важко. Коли ти бачиш людей, які втратили життя, втратили все... То просто немає слів", — розповідає Самюель.
Самюель іноді повертається до Парижа у відпустку — востаннє був там кілька місяців тому. Але зараз планує залишатися в Україні.
Він каже, що історична освіта допомагає йому інакше дивитися на війну.
“Я — історик. І я розумію, чому це важливо. Це не тільки про Україну — це про Європу. Я буду жити в Україні до кінця війни, можливо, і потім".
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією “Незалежні регіональні видавці України”, що є частиною програми Voices of Ukraine, що входить до програми SAFE, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Проєкт Voices of Ukraine реалізується в межах Hannah Arendt Initiative. Проєкт не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить винятково погляди та інформацію, отриману редакцією.
