Від 50 до 80 евакуйованих щодня приймає транзитний центр в одному з міст Донеччини, про це Суспільне Донбас розповіла координаторка Вікторія Рева. За її словами, близько десятка організацій привозять сюди людей щодня: у будні – більше, на вихідних – менше. Це — жителі прифронтових міст і селищ Донеччини таких, як Лиман, Дружківка, Олексієво-Дружківка, останнім часом до них додалися жителі Краматорська та Слов'янська, які почали активніше виїздити через обстріли. У центрі евакуйовані можуть залишатися до семи днів, далі їх відвозять на транзитні пункти Дніпропетровщини та Харківщини.
Чому люди виїжджають, полишаючи вдома все, з якими труднощами стикаються евакуаційники та чи збільшилася кількість бажаючих виїхати — Суспільне Донбас побувало у центрі.
Десять тисяч за виїзд
У цей транзит людей привозить і поліція, і благодійні організації та волонтери.
Любов — із Лимана. Разом із чоловіком та подругою дісталася сюди самостійно. Виїхати вирішили після чергових обстрілів.
"Ми жили нормально, в своєму домі, поки не розбили. Вода була, газу, щоправда, не було, світла не було. У нас були дрова. Топили, їсти варили, гуманітарка лишалася… Людина звикає до всього — і до хорошого, і до поганого. Так і ми. Ну, а коли вже добили, прийшлося. Я вже давно хотіла поїхати. Діти гукали, а чоловік не хотів їхати. Того і залишались”, — розказує Любов.
Жінка говорить: довелося винаймати машину, приватного перевізника, за десять тисяч гривень. Додає: дорого, але воно того вартує — коли настільки небезпечно.
“Гучно. Вже сили не було залишатися, тому і виїхали. Наняли машину, бо вже ніхто не виїжджає. Я після інсульту, тому і вмовили вивезти, бо боялися, а медичної допомоги вже ніякої там немає”, — розповідає Любов.
“Шахеди літають і збивають машини”
Аллу з чоловіком із Райгородка вивезли правоохоронці. Жінка каже, що дорога контролюється російськими дронами.
“Літають «Шахеди» і збивають машини, повбивали людей. Тому й тікаємо”.
Далі, каже жінка, їх планують відправити до Дніпра.
"А там у будинок для людей з інвалідністю, бо чоловік сліпий", — розповідає Алла.
Зоя — з Краматорська, їде із сусідом. Розповідає: жили разом у будинку, однак вирішили евакуюватися. Чоловік, за словами Зої, має інвалідність.
"Їдемо поки. Син його сказав десь під Києвом забере дня на два до нас до себе. У мене квартира була розбита: без вікон, без дверей — два роки нічого вже. А в нього – тільки балкон". Ось взяли три сумки, милиці, колісне крісло. Бо ми ж не знаємо, скільки ми там будемо", – ділиться жінка та додає: має надію повернутись додому.
“Жити вже ніде”
Людмилу евакуаційники вивезли з Дружківки. Із собою вона взяла 12-річну собаку Варю.
"Це мінітер’єр. Зовсім (складнощів — ред.) не відчуваєш, вона на мені живе", — розповідає жінка про свою собаку.
Рішення про евакуацію, говорить Людмила, ухвалила тоді, коли залишатися вдома стало неможливо.
"Вивезли з Дружківки, тому що жити вже ніде… Тому я зважилася на евакуацію. Ми це розуміємо і тому — подалі від війни їдемо".
Додає: в Івано-Франківську її готові прийняти разом із собакою.
Звідки зараз евакуюють людей
За словами представника гуманітарної місії “Проліска” на Донеччині Євгена Ткачова, зараз людей найчастіше вивозять із Дружківської громади.
“Цього разу вивозимо з Дружківської громади — це Дружківка, Олексієво-Дружківка і також після обіду місто Миколаївка. Поки три ходки вже зробили, людей вивезено 12, в тому числі одна маломобільна бабуся і дитина — два рочки”, — розповідає Ткачов.
За його словами, гуманітарна місія щодня евакуює десятки людей.
“Гуманітарна місія “Проліска” десь до пів сотні кожного дня вивозить, тому що ми ж вивозимо із прифронтової зони небезпечної. Додались заявки вже з Краматорська, зі Слов’янська, бо люди розуміють, що без вікон, без дверей далі жити неможливо”.
Деякі населені пункти для евакуаційників вже недоступні — через бойові дії.
“Костянтинівка не в’їздна, люди виходять пішки, виносять один одного, вивозять і тоді або ми перехоплюємо їх в Олексієво-Дружківці та Осиковому, або героїчні волонтери”, — розповідає Ткачов.
“Кожне життя має значення”
Євгеній Хаустов із Координаційного гуманітарного центру розповідає: мають різні авто — для евакуацій.
"Бус для другого ешелону не заїжджає у якісь дуже небезпечні населені пункти, наприклад, Миколаївку чи Дружківки. Але все одно, дорога з Краматорська до Олександрівки небезпечна. Кожного тижня є ураження, тому у нас стаціонарно встановлений аналізатор дронів з зовнішньою антеною. Також у екіпажа є аналізатор ручний, який можна зняти і вийти якось від машини, але всеодно спостерігати за дронами, які в небі", — пояснює Хаустов.
“Кожне життя має значення, тому і бабусі, і дідусі, і тваринки — з котиками, собачками, дітки. Звісно, що пріоритет — сім’ї з дітьми, але жодного разу не було такого, що ми маму з дитиною забрали, а за бабусею не приїхали”.
Після транзитного центру людей перевозять у Лозову або Павлоград. Далі, розповідає евакуаційник благодійного фонду “Схід SOS” Едуард Скорик, людям допомагають дістатися до родичів або знайти житло.
“Де в кого є родичі по країні — і ми допоможемо їм дістатися адресно. А є ті, кому взагалі нікуди їхати. Це якраз і ми, особливо маломобільні, лежачі, допоможемо з розселенням та з доглядом”.
За його словами, останнім часом побільшало евакуацій і з Краматорська.
Цей транзитний центр для евакуйованих працює з листопада 2022 року. Як розповідає координаторка Вікторія Рева, нині щодня приймають від 50 до 80 людей.
"Побільшало людей із січня. Приблизно після Нового року у нас от стабільно від 50 до 80 людей, залежно від дня тижня. В понеділок — більше, в суботу-неділю — трошечки менше. Є люди, які виходять пішки з Костянтинівки, їх привозять. Наприклад, з Лимана були троє людей, які теж пішки виходили".
Залишатися у транзиті, додає Рева, люди можуть до семи днів, благодійні організації забезпечують людей безкоштовним харчуванням, допомагають оформити документи, надають психологічну чи юридичну допомогу.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією “Незалежні регіональні видавці України”, що є частиною програми Voices of Ukraine, що входить до програми SAFE, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Проєкт Voices of Ukraine реалізується в межах Hannah Arendt Initiative. Проєкт не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить винятково погляди та інформацію, отриману редакцією.
