Народний депутат Олександр Ковальов з Донеччини, він пройшов у Верховну Раду під час виборів у 2019 році як самовисуванець, отримавши 220 голосів. Його виборчий округ — частина Горлівки та частина Бахмутського району, які окуповані. Як народний депутат працює в окрузі, чи бере участь у голосуваннях у парламенті, які маркерні законопроєкти підтримав та як змінились його статки за час роботи в Раді — для проєкту "Обранці" Суспільне Донбас зібрало профайл Олександра Ковальова.
"Обранці" – це загальноукраїнський проєкт Суспільного про діяльність народних депутатів з часу обрання на позачергових виборах у липні 2019 року. Суспільне Донбас звернулось до всіх депутатів-мажоритарників з Донеччини та Луганщини з пропозицією розказати про свою роботу у парламенті. Олександр Ковальов це звернення проігнорував.
Інформацію про роботу нардепів підготували на основі відкритих джерел. Для цього проаналізували дані офіційного сайту Верховної Ради України, Центральної виборчої комісії, Єдиний державний реєстр декларацій та аналітичну інформацію, яку надала Громадянська мережа "Опора".
Олександр Ковальов пройшов до Верховної Ради під час позачергових виборів у липні 2019 року. Він балотувався як самовисуванець по 51 виборчому округу, який включає в себе частину окупованої з 2014 року Горлівки та частину Бахмутського району. Тоді голосування відбулось лише на двох дільницях у Зайцевому та Майорську, де у списку виборців були зареєстровані 3133 людини. Голосували, за даними ЦВК, 666 виборців. За Ковальова свої голоси віддали 220. Серед його суперників на виборах були тодішній керівник Зайцевської військово-цивільної адміністрації Володимир Весьолкін та тодішня нардепка Надія Савченко.
З травня 2022 року Ковальов входить до депутатської групи “Відновлення України” та є членом Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Ковальов народився у Макіївці у жовтня 1967 року. Наразі проживає в Києві, має вищу освіту та офіційно є пенсіонером.
Перший раз пройти до парламенту Ковальов пробував у 2006 році від політичної партії “Еко+25%”.
Спиною до Януковича, допомога “Беркуту” та вихід з "Азовсталі"
З 2008 року Ковальов є керівником громадської організації ветеранів Афганістану та ветеранів-десантників “Ніхто крім нас”. У восени 2011 року ця організація разом з чорнобильцями вийшла на протести під Верховну Раду проти скасування пільг. А у лютому 2012 року під час церемонії покладання квітів до памʼятника воїнам-афганцям, присутні члени організації розвернулись до Януковича спиною. Як писала Українська правда, таким чином ветерани “висловили власне ставлення до системи, яка позбавляє їх пільг”.
Після цих подій Ковальов заявляв про тиск на нього та організацію з боку режиму Януковича.
Також Ковальов, згідно з аналітичною системою YouControl, був керівником та засновником кількох підприємств на Донеччині та Луганщині, які займались видобутком камʼяного вугілля та охоронними послугами. Але всі вони припинили свою діяльність у 2014 році.
Після подій Революції гідності у квітні 2014 Ковальов у своєму Facebook публікував світлини з Донецька, де стояв біля захопленої проросійськими бойовиками будівлі Донецької ОДА.
У коментарях під тим же дописом Ковальов зазначав, що “люди на підйомі. Все організовано та спокійно” і він нікого не засуджує та бачить “тут лише людей зі своїми поглядами”.
У 2016 році керівнику ГО ветеранів Афганістану “Ніхто крім нас” висунули підозру, що він організував втечу беркутівців з київської бази на проспекті Лобановського. Про це в інтерв'ю "Лівому берегу" казав керівник департаменту спеціальних розслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк, імені він тоді не називав. Як писав тодішній генпрокурор Юрій Луценко, також йшлося про переховування та знищення зброї силовиків режиму Януковича.
Після цих підозр Ковальов зізнався, що допомагав організувати втечу беркутівців та назвав це “актом здравості”:
“Хто були ці бійці, куди вони поїхали, з чим вони виїхали — я не знаю, я там особисто не був присутній. Це був громадянський акт здравості, щоб людей випустити. Тому що на той момент вони виконували свої службові обов’язки”.
У серпні 2016 року, "Українська правда" повідомила, що суд відпустив Ковальова після допиту під особисте зобовʼязання.
Суспільне Донбас направило інформаційний запит до Офісу генпрокурора щодо стану розгляду кримінальних проваджень щодо Ковальова, але відповіді на момент публікації матеріалу не отримало.
У травні 2022 року, за словами самого нардепа, він був “безпосереднім ініціатором порятунку та учасником безпечного виводу захисників України з “Азовсталі” і був присутній при цьому.
“Після цього я особисто був на непідконтрольній території України, перевіряв умови, в яких будуть утримувати захисників України, та відвідував наших хлопців у лікарні, де перевіряв відношення медичного персоналу до наших бійців. І з волі випадку, там були саме ті хлопці, яким я дав слово, що в найближчому майбутньому вони будуть вдома, що ми — учасники перемовин та Верховний головнокомандувач України особисто — докладемо максимум зусиль і зробимо все можливе та неможливе для цього”, — написав він на своїй сторінці у Facebook.
Також у липні 2022 року Ковальов заявляв про участь в евакуації людей зі Святогірська, які переховувались у стінах Лаври.
Передвиборчі обіцянки
У своїй передвиборчій програмі Ковальов звинуватив українську владу у розвʼязанні російсько-української війни.
“Війна увійшла у наше життя обстрілами, загибеллю близьких та сусідів, пожежами та канонадою, відключенням електроенергії та газу, перебоями із доставкою їжі, кошмарними цінами, відсутністю перспектив, сусідством із пропускним пунктом, де кожен день проходять тисячі людей з їх горем та проблемами. Навкруги — сотні озброєних людей, кинуті домівки, брязкіт та гуркіт військової техніки. А у телевізорі – чергова дискусія “Воювати чи не воювати до останнього українця?” У нас забрали спокійне життя, радість мирного часу та не бажають це повертати!”
Також у передвиборчій програмі Ковальов зазначив, що нібито знає, як “відновити нормальне життя у прифронтових селищах” та за які гроші відбудувати зруйновані обстрілами будинки. Саме тому він обрав прифронтовий округ для балотування.
Він обіцяв:
- “Скасувати закон про тотальну українізацію і захистити наше право на рідну мову”;
- “Скасувати смертельну медичну реформу та повернутися до системи охорони здоров’я, що досяжна для усіх”;
- “Відновити повагу до нашої справжньої історії, народу-переможцю та істинних героїв Великої Вітчизняної війни”;
- “Притягнути до відповідальності винних у воєнних злочинах та соціальному геноциді”;
- “Надати Майорську та Зайцеве статус постраждалої території, а жителям – податкові пільги та грошову допомогу від держави на відновлення домівок та прибудинкових територій”.
Під час передвиборчої кампанії Ковальов влаштовував для виборців концерти, привозив воду та організував “солодкий стіл” для дітей.
Після обрання до парламенту Ковальов на своїй сторінці у Facebook публікував фото з сесійної зали та заходів своєї організації “Ніхто крім нас”, вітав підписників з церковними святами.
Як у вересні 2021 року повідомила Громадська мережа “Опора”, Ковальов не інформував у публічному просторі про роботу своїх приймалень.
Робота в Раді
Ковальов став першим депутатом 9-го скликання, якого журналісти громадського руху “Чесно” зловили на “кнопкодавстві”. Це сталося 10 вересня 2019 року під час голосування за закон про імпічмент. Тоді Ковальов натискав кнопку не лише за себе, а ще й за свого колегу Максима Єфімова.
Основна задача народних депутатів — це законотворча діяльність. Оцінити її можна за кількістю ініційованих та ухвалених законопроєктів.
За час роботи у Верховній Раді Ковальов зареєстрував 86 законопроєктів, вісім з них стали законами. Найбільше законопроєктів, які зареєстрував нардеп, стосувалися правової політики та безпеки й оборони.
Також оцінити роботу депутатів можна і за голосуваннями.
Згідно з даними, які Суспільному надала Громадянська мережа “Опора”, Ковальов був відсутній під час 27,5% голосувань, які відбулись в парламенті з серпня 2019 року.
Ковальов 10 681 раз натискав кнопку "за", що складає 54,5% від всіх голосувань, не голосував, хоча був присутній — 9,6%, "утримався" — 8,1%, "проти" — 0,3%.
Маркерні голосування
У вересні 2023 року нардепи провалили ключові поправки до законопроєкту №9534 про відновлення декларування. Ковальов “утримався” під час голосування за поправку №371, яка передбачала негайне відкриття реєстру е-декларацій. Але проголосував “за” поправку №10 до цього законопроєкту про декларування керівництва Офісу президента. Вона набрала 152 голоси та не пройшла.
Ковальов був відсутній у сесійній залі під час голосувань за легалізацію медичного канабісу у грудні 2023 року та за законопроєкт № 8371, який заборонив діяльність російської церкви в Україні.
У лютому 2025 року Ковальов проголосував за законопроєкт №11392, яким дозволили виділити 1 мільярд доларів на закупівлю двох ядерних реакторів російського виробництва у Болгарії для Хмельницької атомної станції.
Також Ковальов у липні 2024 року голосував за підвищення зарплат помічникам нардепів.
17 червня, коли парламент підтримав подання Зеленського про призначення Руслана Кравченка генпрокурором України, Ковальов разом з ще 272 депутатами проголосував “за”.
Під час голосування за оновлений уряд на чолі з Юлією Свириденко 17 липня 2025 року Ковальов був відсутній в парламенті.
Депутатські компенсації
За законом депутати мають право отримувати різні компенсації та пільги, пов'язані з їхньою діяльністю.
Компенсацію вартості оренди житла або готельного номера може отримати депутат, який не має власного житла у Києві та зареєстрований у населеному пункті щонайменше за 30 кілометрів від столиці. Цим правом, згідно з інформацією, яку надав Апарат Верховної Ради на запит Суспільного, Ковальов не користувався.
Ще один вид компенсації, яку отримував Ковальов у парламенті, — компенсація проїзду по Україні. З січня 2020 року по березень 2025 року ці виплати склали 472 500 гривень (по 7500 гривень щомісяця).
Помічники депутата
У Ковальова, згідно з даними Громадянської мережі ”Опора”, 19 помічників-консультантів, з них двоє працюють за строковими трудовими договорами, а решта — на громадських засадах.
Серед його помічників:
- Сергій Михайлець та Петро Семець — керівники Донецького та вінницького обласних осередків ГО “Ніхто крім нас”, якою керує нардеп,
- Владислав Кошмяков — ветеран та екскерівник спецпідрозділів УДО, які звільнили від проросійських бойовиків будівлю СБУ в Донецьку та готували штурм Донецької ОДА навесні 2014 року,
- колишній заступник міського голови Курахового Роман Романець.
Статки депутата
У декларації за 2024 рік, яку подав Ковальов, він та його дружина мають дві квартири у Києві (245,90 м2 та 245,90 м2) вартістю у понад 1,1 мільйона та понад 400 тисяч гривень, які придбали ще на початку "нульових".
Також його дружина Тетяна володіє квартирами в окупованих Макіївці та кримській Ялті.
У 2019 році Ковальов також декларував будинок та земельну ділянку у Василькові на Київщині, які належать його дружині. Але ця нерухомість у 2021 році з його декларацій зникла. Інформації про продаж чи дарування цієї нерухомості у його деклараціях за цей період немає.
Серед ювелірних прикрас нардеп декларує чотири годинники, вартість яких не вказана.
У родині чотири автівки:
- дві Toyota Land Cruiser 200 (2018 року) вартістю 2 544 144 гривень та 977 369 гривень, належать нардепу
- Audi A8 (2011 року) вартістю 330 000 гривень та Mercedes-Benz GL 320 CDI (2008 року) вартістю 101 000 гривень, які належать дружині нардепа.
У родині Ковальових працює лише Олександр, у 2024 році він отримав 578 163 гривень зарплати та 157 175 гривень пенсії.
Всі заощадження родина зберігає готівкою:
- нардеп має 250 000 гривень, 10 000 доларів та 5000 євро
- дружина — 10 000 євро та 100 000 гривень.
Слід зазначити, що протягом всієї каденції нардепа, ці суми не змінювались.
Також нардеп має непогашені позики, які брав з 2019 по 2021 роки:
- 7 851 000 гривень в Олександри Нагорної;
- 7 215 000 гривень у Сергія Нагорного;
- 300 000 доларів у Сааде Абас Алі.
Суспільне Донбас готове надати можливість Олександру Ковальову розказати про свою роботу в парламенті та прокоментувати викладену інформацію у матеріалі.
