Бойовий медик на позивний "Миколай" майже втратив зір на одне око після поранення, та війська не полишив. Повернувся у стрій інструктором з тактичної медицини, виконує завдання на Донеччині. У складі бригади "Червона калина" Нацгвардії — Покровському напрямку. У яких складних ситуаціях доводилося рятувати поранених та як удосконалив існуючу систему навчання бійців – військовий розповів Суспільне Донбас.
Військовослужбовцю 44 роки, він родом зі Львівщини. До повномасштабного вторгнення був підприємцем, а позивний «Миколай» отримав, бо любив влаштовувати доброчинні заходи для дітей — дарував подарунки.
"У перші дні війни мобілізувався, прийшов у військкоматНаразі це Терцентри комплектування і соцпідтримки — ТЦК. Ніхто мене не виловлював, скажемо так. Сказав: записуйте мене, бо ситуація критична. І я собі вирішив: якщо я буду сидіти вдома, то бо на хід війни воно не повпливає ніяк, абсолютно".
Першу ротацію він провів як стрілець-санітар, "Миколай" не мав ані військового, ані медичного досвіду — опановував, каже, все на війні.
"Я зрозумів, що тактична медицина то — моє, і воно так добре в голові відклалося. Насправді, дуже важливо знати добре медицину. Тому що війна і всі хочуть жити. І хочеш, щоб жив твій побратим, і самому хочеться вижити".
Говорить, під час штурмів Білогорівки було багато поранених, були і полеглі побратими.
"До точки евакуації більше двох кілометрів, але пораненого треба винести. І міномет тебе доганяє, але ти попереду міни йдеш: вона прилетіла — ти перейшов, вона вже прилетіла в те місце, де ти був. І так, до самої точки евакуації. Але все добре закінчилось. Всі «трьохсоті», яким надавав допомогу, живі".
Чоловік розповідає: був на різних ділянках східного фронту: Білогорівка, Благодатне, Ласточкине, Невельське, Єлизаветівка — тут дістав поранення ока.
"Це було на початку березня 2025 року. Був сильний обстріл. По нас працював і танчик, і міномет. Потім чуємо, що летить дрон. Вони кинули або якусь потужну саморобку, або якусь міну таку добру, що воно так гепнуло. Потім я кажу: я правим оком нічого не бачу взагалі".
Після був шпиталь, розповідає, має 40% зору, наразі під час несення служби також продовжує лікування.
"Це ж не голова відлетіла, що вона тільки одна. Око є ще одне. Просто треба навчитися добре вже з лівої сторони стріляти, а не з правої. Чому я залишаюся? Тому що тут мої хлопці. Я не можу просто їх лишити. Та вже починають говорити не «Миколай», а «Пірат». Кажуть: купимо таку шапку трикутну в мультикаміРізновид камуфляжного малюнку військового строю, що складається з нерегулярних плям 7 кольорів і пов'язку, щоб було видно череп і дві шаблі".
Повернувшись після поранення військовий став інструктором з тактичної медицини. Переконаний: саме медична підготовка бійця врятує життя і побратиму, і йому.
"Медицину також треба піднімати на вищі рівні. Питаю «трьохсотого»: "Де твоя аптечка?" А він каже: "Ну десь в рюкзаку". Подивіться: у мене є дві аптечки! І у кожного хлопця з нашого, я стараюся, щоб в них також було по дві. Можливо, треба буде скинути броню і йти без броні. Лишиться друга".
За словами "Миколая", вміння надати собі допомогу потрібно доводити до автоматизма. .
"Я зараз я вчу самим собі надати допомогу до того моменту, поки не втратиш свідомість. Тобто, я вважаю, що по МАRСНАлгоритм визначає пріоритети і порядок дій в наданні допомоги пораненому. може кожен собі сам повністю надати допомогу, повністю. Перелом собі можна також перемотати. Бо якщо на позиції там дві людини чи три і добре гепнуло прям прям біля них, то можуть бути і всі трьохсотими зразу. І це кожен буде боротися за своє життя, і це є важливо".
Вдома на чоловіка чекають дружина та дві доньки. Він жартує: «Миколай» знає, що вони були чемні. Так, всі отримали подарунки». Насправді мріє про перемогу.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
