Волонтерка Ліна на позивний Примара допомагає військовим з 2016 року. Після початку повномасштабного вторгнення допомога бійцям стала всім її життям. Жінка каже, вдома майже не живе, переїздить з одного напрямку на інший, а саме: забирає необхідне та везе на передову.
Як прийшла до волонтерства, чого потребують бійці та чи святкують Новий рік на фронті — читайте у матеріалі Суспільного.
Чому і коли вирішили стати волонтеркою?
Ця історія триває з 2016-го, але з довгими інтервалами, і має абсолютно різні ступені залученості до цієї діяльності та різні стадії усвідомлення. У 2018-му було важко повернутися до "нормального життя" після повернення з прифронтових територій, де я у той час працювала, а потім волонтерила. Тоді мене врятував Харків, куди я тимчасово переїхала, адже тут війна завжди відчувалася більше. Однак, у порівнянні з тим, що відбувається тепер, тоді я робила... майже нічого. З "передвоєнного" січня почалася моя повномасштабка.
Які потреби військових закриваєте? У чому завжди є необхідність?
Передусім закриваю ті потреби, на які іншим волонтерам і фондам потрібен час, а у військових його вже немає. Тому в мене відкрита постійна банка, за донати із якої я закриваю нагальні питання тут і зараз, власне для цього й живу поряд із ЛБЗ (лінія бойового зіткнення - ред.). Наприклад, згоріла позиція і екіпаж fpv-шників тупо охороняє нову локацію, а міг би працювати, але... От я знаходжу і доставляю їм те, що дає їм працювати.
Чи підраховували скільки допомоги надали за час повномасштабної війни? Скільком підрозділам?
Підрахувати скільки допомоги надала досить важко. Це ремонти автівок, ремонти дронів, купівля обладнання, девайсівЕлектронний пристрій і всього вкрай необхідного у стислі терміни. Це понад 2 000 000 грн за роки повномасштабки. Також мені періодично надходить допомога від моїх друзів-волонтерів, дружніх фондів, хоч таких лишилися одиниці, також від військових із інших підрозділів. Допомогу надаю більш ніж 45 підрозділам, це абсолютно всі роди військ.
На яких напрямках працюєте? Чи можна сказати, що на якомусь найважче?
Останнім часом з мого списку випадає Херсонщина, хоча Херсонська кампанія була і моєю. На сьогодні це здебільшого Донеччина, Харківська область та Курщина. На всіх напрямках ситуація складна, але за Донеччину болить найбільше.
Чи можете згадати найприємнішу, а також найгіршу ситуацію, повʼязану з війною?
Найгіршою була передача старлінка розвідникам 46 ОДШБр після смерті мого дорогого друга "Маквіна". Я ніколи не вибачу за це возню нашого цивільного населення.
Одна з найприємніших ситуацій — це несподіваний подарунок від бійця одного підрозділу для іншого фар до ХамвіБойова машина батальйону, тоді ледь не плакала від щастя. Також пропозиція допомогти зі збором від нашого бойового льотчика Максима Чайки. А також викуплена за власний кошт аеророзвідником з однієї бригади автівка для військового з іншої бригади, коли я не мала можливості її оплатити. Зараз вона "літає" на Курщину.
Чи є на війні свята? Як святкують військові Різдво чи Новий рік?
Свята — це досить відносне поняття. Зараз у моїх посилений режим посиленого режиму.
Чи можна в період свят допомогти якось особливо?
Найкращою допомогою, мабуть, буде фінансування. Але днями я отримала від волонтерки, яка не дає мені зневіритися в інших третій рік поспіль, Нечаєвої Олени, холодильник, пральну машину і купу необхідного хатнього "спорядження" для танкістів, що вимушено переїхали після прильоту ФАБівФугасна авіабомба по них. Тобто допомагати можна усім, лише б було бажання.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
