Марія працює в одній з лікарень Дніпра анестезіологинею. Жінка з 2014 року разом з іншими медиками надає допомогу пораненим внаслідок російської агресії.
Як з початку повномасштабного вторгнення РФ змінилася її робота – у матеріалі Суспільного.
"Війна застала мене на чергуванні. Я саме чергувала з 23 на 24 лютого. Звісно, це було дуже важко, несподівано. Була розгубленість. Але якось дуже швидко все взяли під контроль, взяли себе в руки і почали розробляти план — як нам бути в разі масового надходження поранених", — розповіла лікарка.
Марія каже: ще з 2014 року мали навички прийому військових поранених, але не стикалися з такими важкими пораненнями й об`ємами, які отримали за останні два роки. "Дуже багато були вимушені переливати крові. Багато було проведено складних операцій. Випадки були різні. Були такі моменти, коли ми зустрічалися тільки з турнікетними синдромами чи тільки з бойовою політравмою. Якось хвилями такі були надходження", — говорить вона. Вдома, розповідає Марія, вона може прийти розслабитися, поплакати, але у відділенні не дозволяє собі такого. Каже, має бути стійкою й зібраною, інакше — не допоможеш. "Кожне чергування — новий виклик. Буває, що приходиш, і в тебе може бути вісім пацієнтів, у яких травми несумісні з життям. І за кожного з них треба боротися. Не маєш права здаватися. Кожна смерть — це рана на душі. Це важко переноситься. І коли рідні приїжджають, то твоє сердце частково із їхнім сердцем розривається", — каже жінка. За її словами, з 2014 по 2022 рік переважали кульові поранення, з 24 лютого 2022 року стало більше мінно-вибухових травм.
"Їх значно складніше лікувати, тому що уламки від снарядів, бомб можуть бути абсолютно в кожному органі. І іноді їх навіть неможливо дістати. Але я знаю, що не маю права здаватися, бо бореться вся країна. Як би складно не було, я знаю, що тим військовим, які зараз на передових позиціях — їм набагато важче. Їм там набагато складніше. А ми тут маємо бути для них надійною опорою", — зазначає медикиня.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
