21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи. Цього дня дев`ять років тому на Майдані у Києві розпочалася багатомісячна акція протесту, яка отримала назву "Євромайдан" та переросла у силове протистояння з тодішньою владою та Революцію Гідності.
Журналіст та волонтер з Дніпра Валерій Гарагуц — один з учасників Євромайдану, якого жорстоко побили бійці "Беркута" та якому інкримінували участь у масових заворушеннях на Банковій під адміністрацією президента. Про події тих днів і чим для нього став Майдан — чоловік розповів Суспільному.
Валерій згадує: допоки в Києві проходили мирні протести — був у Дніпрі. Та все змінилося після жорсткого побиття студентів у ніч на 30 листопада. Тоді разом з друзями ухвалили рішення — потрібно їхати. У столицю прибули десь о 5-ій ранку 1 грудня.
Штурм, побиття і кілька годин на бруківці перед адміністрацією президента
"Прийшли на Майдан, пішли ходою, людей багато. Мобільний зв`язок був поганий, але хтось написав, що штурмують адміністрацію президента на Банковій. Стало зрозуміло, що історія твориться там, і дуже хотілося до неї доторкнутися. Ми вирушили туди, бачили, як летять шумові гранати. З друзями домовилися тримати один одного в полі зору", — розповів дніпрянин.
Поки відбувався штурм, з`явився зв`язок, Валерію зателефонував син. Чоловік відійшов до сусіднього дворику, аби переговорити з ним. Поговоривши, вирішив повернутися до машини. Але побачив, як назустріч йшов чоловік, який ніс бинти.
Дніпрянин каже: з`явилося відчуття, ніби тікає. А оскільки має навички надання першої допомоги, то вирішив повернутися і допомогти. У тому самому дворику, де кількома хвилинами раніше розмовляв із сином, Валерій став надавати допомогу тим, хто отримав травми. Каже: бачив, як на протестувальників пішов "Беркут", та чекав, коли усе закінчиться.
"Але коли "беркутівці" поверталися, то вони "зачищали" навколишні подвір`я, добивали усіх. Зайшли й туди, де був я. Я показав їм бинт, посвідчення журналіста, але все одно отримав кийком по нозі", — говорить Валерій.
На щастя, перелому не було. Чоловік перечекав і вирішив йти. Шкультигаючи почав виходити, а коли розпочався другий штурм — зайшов до іншого двору. І тут побачив, як "беркутівець" б`є кийком по голові фотографа. Здалося, що йому розбили голову.
"Я підійшов до нього, подивитися, чи він цілий. Виявилося, що він встиг прикрити голову руками. Поки я дивився, мені заламали руки. З цього моменту все і почалося. Мене вели нахиленого, і скільки вели, стільки й били", — каже "майданівець".
Його поклали на бруківку перед входом до адміністрації президента, де також лежали побиті учасники Євромайдану. Кілька годин вони лежали там, а всі, хто хотів — підходили і били.
"Я лежав і думав: цікаво, нас тут уб`ють, а потім вивезуть трупи? Чи вивезуть живими і вб`ють десь в посадці? Але вони зробили з нас злочинців. Затримали і звинуватили в організації масових заворушень. Це при тому, що ми один одного бачили вперше", — розповідає дніпрянин.
Від протестувальника до організатора масових заворушень
"Врятувало" усіх те, що в одного з побитих протестувальників почалися конвульсії, а міліцейський лікар відмовився надати допомогу, тому викликали "швидку". Лікар, який приїхав, надав допомогу усім побитим і просто таки наполіг на тому, щоб усіх відвезли до лікарні. Приїхала ще одна "швидка": усіх забрали в лікарню "швидкої допомоги"
Увесь цей час Валерій не міг повідомити своїм друзям, де він і що з ним, один з телефонів забрали одразу. На іншому, який працював у режимі польоту, він набрав смс-ку і при огляді у лікаря тихенько попросив того, аби він увімкнув телефон, щоб повідомлення надійшло адресату.
Вже через кілька годин до лікарні приїхали адвокати, яких довго не допускали до затриманих навіть за підтримки народних депутатів. Стало зрозуміло: підмога є.
3 грудня Валерія та інших побитих "майданівців" повезли в суд, але ухвала щодо запобіжного заходу — арешту на 60 діб, була виписана 4-го. Майже добу довелося сидіти чекати, за цей час їм навіть не запропонували води.
"Лікарям треба поставити пам`ятник. Вони робили все, щоб нас не перевели в СІЗО. Там все ж таки інші умови", — говорить чоловік.
Розголос пішов, в лікарню мали доступ багато публічних людей, які приходили підтримувати.
За два тижні усіх затриманих відпустили по апеляції.
"Просто був там, де вважав за потрібне бути"
"У квітні 2014 року кримінальну справу закрили з аргументацією, що мої дії здійснювалися у зв’язку з крайньою необхідністю з метою захисту конституційних прав та інтересів громадян. У вересні 2016 року указом Президента звільнено суддю Гриньковську, яка виносила ухвалу, у зв'язку з порушенням присяги судді", — розповідає Валерій.
Він каже: нічого героїчного не зробив. Просто був там, де вважав за потрібне бути, і робив те, що вважав за потрібне. І вірив, що люди, які поруч, думають і діють так само.
"Я вірив в людей, які були поруч, що вони "тримають стрій". І це давало сили тримати свій стрій. Можливо, це найголовніший урок, який я виніс з цих історичних подій. Історію змінили не мої дії чи власні думки, історію змінили громадяни України. Хочеться вірити, що я зміг допомогти історії, трошки її прискорив, і що найважливіше — не втратив при цьому своєї гідності", — говорить учасник Євромайдану.
Валерій ще кілька разів приїздив на Майдан, почав волонтерити, возив допомогу та людей, які хотіли допомогти там. Однією з таких була лікарка Ольга, яка дві доби надавала допомогу пораненим у Михайлівському соборі.
Історія з Майданом для дніпрянина ще не закінчилася. Досі тривають суди щодо колишнього начальника харківського "Беркута", чиї підлеглі били протестувальників на Майдані. Валерій виступає у цій справі як потерпілий.
Триває й волонтерська діяльність чоловіка, розпочата у 2014-му. Він возить допомогу бійцям, які боронять Україну з часів анексії Криму і війни, яка у лютому 2022-го стала повномасштабною.
Читайте також
У Києві презентували план заходів до Дня Гідності та Свободи
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
