Для жителів віддалених сіл прифронтових Слов’янської та Межівської громад на Дніпропетровщині курсує безплатний соціальний автобус гуманітарної місії "Проліска". Рейсові маршрутки там не ходять через загрозу обстрілів, тож для багатьох людей це єдиний спосіб доїхати до лікарні, аптеки чи банку, купити продукти та воду.
52-річна жителька Новогригорівки Лілія скористалася соціальним автобусом, щоб з’їздити у Петропавлівку за плівкою, аби закрити вікна. Шибки вибило внаслідок атаки армії РФ. Як розповіла жінка, в її оселі через російські обстріли вчетверте вилітає скло.
"Ось тиждень тому у нас прилетіло таке, що у мене шифер висипався, і я зараз без вікон. Просто вже немає можливості ставити ті вікна, тому що воно прилетить знов — не сьогодні, так завтра", — бідкається Лілія Марченко.
За словами жінки, у селі немає стабільного зв’язку та інтернету. Доньку, яка навчається онлайн, відвезла до старших дітей у Дніпро, додала вона. Також Лілія розповіла, що пересувне відділення пошти приїжджало один раз за останні три місяці. А найближчі аптека і лікарня — тепер за 22 кілометри.
"Ми теж їздили в Слов’янку в аптеку, стояли ж в амбулаторії. По воду ми їздимо до сільської ради", — сказала жінка.
Анна користується соціальним маршрутом, щоб купити продукти і корм для тварин. У серпні 2024, розповіла вона, евакуювалася з Покровська до Межової, за рік неподалік її будинку упали КАБи — виїхала і звідти разом з рідними, у яких жила. Жінка з собою вивезли майже 30 котів і трьох собак.
"Як же можна залишити тих, хто тобі довірив своє життя. Більшість з них, ще з Покровська. Вони приїхали зі мною. Когось мені чоловік привіз із фронту, — пояснила Анна Рак.
За її словами, у Водолазькому, де зараз живуть, працює лише один магазин. Немає аптеки, банкомата чи пошти, не ходять автобуси. Питну воду не підвозять, найближчий пункт набору — за шість кілометрів, у сусідньому селі.
"Я якось отак скупилась у Петропавлівці, що у мене було дуже багато сумок, і я думала найняти машину, приїхати додому. Мені сказали 600-800 гривень, деяким дзвонила, вони взагалі відмовляються їхати, бо тут їм вже страшно їхати", — розповіла Анна Рак.
Через наближення фронту, додала вона, знову збираються переїжджати — шукають безпечне місце для себе і тварин.
"Не так давно було, що був обстріл, було чути дуже. Страшно, будемо збиратись вже виїжджати", — сказала жінка.
Щотижня їздить соціальним автобусом 72-річна Людмила. Вона розповіла, що три місяці тому евакуювалася з Межової в Слов’янку до доньки.
"Не так, як у Межовій, звичайно. Але однаково чутно вибухи. І "шахеди" були, що вибухи такі були. Наразі і зв’язок поганий. Там був у Слов’янці банкомат, тепер немає — прибрали його. До центру в магазин не ходжу, там собак багато дуже. Мене раз за взуття схопили на велосипеді, а сваху мою вкусили дуже", — розказала Людмила Пруст.
По Слов’янській громаді соціальний автобус курсує з квітня 2025 року. У липні додали ще два населених пункти Межівської громади, розповідав консультант гуманітарної місії Віталій Воскобойник.
"Основна мета таких маршрутів — забезпечити мешканців сіл доступом до послуг: до аптек, до лікарень, до магазинів. Ці села повністю ізольовані від центру громади, районних центрів. Поки є можливість заїжджати туди — ми заїжджаємо", — сказав волонтер.
Станом на кінець жовтня соціальним маршрутом скористались близько 300 людей, додав Віталій Воскобойник. За його словами, проїзд безплатний. На прохання місцевих нещодавно додали ще один рейс: тепер автобус їздить двічі на тиждень.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
